Заприсяжені у цитаделі
Перед шикуванням бійці стоять розрізненими групками на плацу. Шерехтять притишеними розмовами в очікуванні урочистостей.
Хтось підтягує пасок, інші поправляють зброю на плечі. За кілька хвилин пролунає команда і всі виструнчаться лінійкою у лаві.
Перламутрове небо вкотре посеред березня видихає холодний вітер на чіткі шеренги комбатантів. Цього дня авдіївська цитадель добровольців приймає гостей: героїчного комбрига "Кащея", легендарного розвідника "Грека", безоглядно сміливого комбата "Догона", друга "Морпіха" та заступника командувача ООС, генерал-майора Віктора Ганущака.
Ці люди подібні Атлантам, на плечах яких тримається свинець, броня і бетон фронту. Втім, згаданими постатями не вичерпати весь перелік шляхетного товариства, яке зібралося на базі 1 Окремої штурмової роти ДУК ПС, за кілька кілометрів від "нуля".
Навпроти флагштоків розташовано стіл з погруддями Шухевича і Коновальця. Поряд – посвідчення УБД для бійців, відзнаки підрозділу і нагороди у футлярах; в окрему папку вкладено один на всіх текст присяги. За мить він звучатиме луною голосів.
Команда «Шикуйсь!». На плацу притьмом встановлюється чітка геометрія з присутніх.
Посутню промову розпочинає командир 1 ОШР ДУК ПС – друг "Да Вінчі"; вітає бійців карбованим словом з днем Добровольця. Далі естафету підхоплює голова авдіївської ВЦА Віталій Барабаш; порівнює комбатантів жертовного Чину зі "сталевим променем волі".
По тому нагороджує 5-х воїнів медаллю "За оборону Авдіївки". Лунають оплески й унісонно-карбоване «Слава Нації! Смерть ворогам!».
Настає час короткого антракту. Натягнута струна постави бійців на деякий час послаблюється; але з обертом стрілки на циферблаті наближається мить складання присяги, яку кожен боєць підрозділу промовить вперше впродовж усіх років війни за український Донбас.
В основу тексту покладено клятву вірності Українській Нації. Її у лихоліття світової борні складали бійці ОУН-УПА.
Цей збіг не випадковий. Адже добровольці-правосєкі є фактичними продовжувачами справи армії Шухевича.
Власне і сам "Да Вінчі", здобувши визнання найталановитішого польового командира нинішньої війни на Сході, повсякчас наголошує на тому, що його прадід воював за українську державу в лавах УПА.
Перед бійцями лунає стислий спіч комкора – Андрія Стемпіцького. Простір, мов кришталь резонує відточеними формулюваннями.
Слово командувача ДУК ПС підхоплює "Да Вінчі". Без лірики та мереживних слів наголошує на обов’язку не складати зброю, до повного звільнення українських земель.
Адже боротьба заповзятих – більше ніж вендета спрямована на московитів, чи війна за квадратні кілометри "Lebenswelt". «Наша боротьба має екзистенційний характер»…
До центральної локації комбатантського священнодійства вносять корпусний прапор з емблемою ДУКу, у супроводі урочистої варти. За червоно-чорним стягом слідують смолоскипи.
Плац наводнюють вогні, що є символом одностайності й незгасимого резистенсу. Обсвистані кулями воїни почережно підходять до присяжного столу зверхників добровольчого формування.
Після виголошення сакрального тексту по-лицарськи стають на одне коліно та цілують, освячений кров’ю загиблих побратимів прапор… Надана клятва згустить клейковину спрацьованому на вогневих майданчиках колективу.
Попереду тривалі роки борні. Імовірність того, що війна триватиме, щонайменше вічність, дуже висока.
Досвід північнокавказького антиімперського спротиву виразне підтвердження тому. Два з половиною століття чеченці передають з покоління у покоління естафету боротьби; відтак, чим українці гірші від горців?
