Зима 2024-2025 буде вирішальною для України та Європи
Темні хмари, що згустилися над європейським континентом після 24.II.2022, ще далекі від того, щоб розвіятися. Захід загнав себе у безвихідь.
Із таким поглядом на шпальтах видання Anadolu Ajansı виступив турецький військовий аналітик Мехмет Канджі. На його переконання, підтримка України з боку США та Великої Британії може або остаточно ослабнути до кінця року, або ж різко посилитися.
Події, що розгортаються на Заході у другому акті російсько-українського конфлікту, ще далекі від того, щоби на європейському континенті настали сонячні дні. Такі чинники, як зростання цін на енергоносії, збої в ланцюжках постачання, приплив мігрантів та інфляція, спричинені діями «вісі зла»: Пекін-Москва-Тегеран-Пхеньян-Дамаск.
Такі структури Сходу та сумнозвісного «глобального Півдня», як Шанхайська організація співробітництва (ШОС) та БРІКС, із кожним днем стають дедалі консолідованішими та зміцнюють свої сфери впливу. Туреччина також залучена у ці процеси.
РФ спромоглася адаптувати свою економіку і промисловість до умов виснажливої, довготривалої війни, уникла втягування у соціально-економічну кризу. Російське населення стогне. зубожіє, але не готове на бунти проти диктатора.
Крім того, новини з українського фронту говорять про те, що попри великі втрати у живій силі оборонні позиції наших захисників у Херсонщині та на Донеччині були подолані ворогом. Повільно, а часом й із запізненням, військова допомога з боку США ніяк не сприяє зупинці просування фронту вглиб України.
При цьому атмосферу всередині самої країни отруює як ситуація із жорсткою, несправедливою мобілізацією, ініційованої адміністрацією Зеленського-Єрмака, так і перенесення на невизначений строк президентських виборів через дію воєнного стану. Тож, quo vadis?
Стамбульські ігри узурпаторів у мир
Москва прагне перевести отриману на фронті ініціативу у дипломатичному напрямку. Раніше на грудневій пресконференції за підсумками 2023 року диктатор путін заявив, що «не бачить жодної шкоди у продовженні війни до 2026 року».
При цьому заклики до діалогу з боку кремлівського бункерного діда повторюються залежно від мінливої політичної атмосфери в Європі. Візити минулого тижня до Києва та Москви прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який головує у Раді Європейської спілки, вказують на те, що у питанні дипломатії відкрилося вікно можливостей.
Реакція з боку Лондона та Вашинґтона на контакти Орбана з азійськими деспотами також підтверджують відповіді на питання, які вже обговорювалися у минулому, чиїм інтересам є ця війна. Ця війна на руку КНР і США!
При цьому путін усе частіше став наводити за приклад твердження про те, що Стамбульська угода, досягнута у березні 2022 року, була «викинута» Британією, спонукавши «хунту Зеленського-Єрмака-Залужного» продовжити війну. винищення росіянами Маріуполя та Бучі чомусь не згадують.
Судячи з усього, наступна зимова кампанія стане ключовою у війні РФ проти України, наполягає Мехмет Канджі. Він занурюється в історію Першої світової війни, наводячи політику Вінстона Черчилля щодо новопосталих держав Східної Європи:
«Впродовж 1917-1919 пан Черчилль обіймав посаду «міністра боєприпасів» і був сповнений рішучості знищити більшовицьку владу на росії. Він не зміг побачити такої відданості своїй справі з боку прем'єр-міністра того періоду Ллойда Джорджа. Сьогоднішні заяви британського уряду та нового прем'єр-міністра Кіра Стармера цілком контрастують із позицією його попередників».
Чи прагне Лондон використати втрачену 1918 року можливість?
Якщо ми подивимося на зброю та боєприпаси, що надходять з усього світу, а також на скупчення найманців із різних країн (від Латинської Америки до Африки), яких можна зустріти на полі бою в Україні, — можна подумати, що це нічим не відрізняється від подій 1918-1922. Звісно, що це спрощення ситуації.
Черчилль, який надавав Білій армії росії активну підтримку, доклав усіх зусиль для того, щоби донські козаки також воювали проти Червоної армії. Україну тогочасний британський уряд не хотів визнавати самостійною державою, як і Турецьку республіку Ататюрка.
«На мій погляд, який звісно ж суб'єктивний, амбіційна та вперта позиція Вашинґтона і Лондона щодо недопущення припинення російсько-української війни створює враження, що ці вони намагаються остаточно закрити рахунки, відкриті ще 1918 року. Наша історія, — чудовий цьому приклад. Відхід Османської держави із Баку у зв'язку з Мудроським перемир'ям відкрив для британців можливість формування військової флотилії, яка проклала шлях до домінування над нафтою Азербайджану та Ірану, а також доступу до ресурсів степів Казахстану. Проте розчарування, викликане встановленням більшовицького режиму у Москві 1922 року, схоже досі не дає спокою Лондону», — зазначив Мехмет Канджі.
Ініціатив, які мали місце під час збройного конфлікту в Україні за останні два з половиною роки, виявилося замало, щоби змінити баланс у Кремлі, як сподівався американо-британський дует. Навіть позірний путч ватажка «вагнерівців» Євгена Прігожина не зламав гебістську диктатуру у РФ
Геноцидна війна проти України не спровокувала соціальних криз, які могли б наслідувати на тлі економічного колапсу на росії. Проте, схоже, знадобиться ще одна зима, протягом якої на фронті може нічого не змінитися, якщо тільки у Вашингтоні й Лондоні не збагнуть — настав час дотискати Москву.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що війна вже стукає у брами НАТО і ЄС. Доказом слугує нещодавній невдалий російський план замаху на керманича «Rheinmetall» Арміна Папперґера.
