בוקר טוב מוסד !
Жіноче обличчя ізраїльської розвідки. Коли в Україні нарешті з'явиться служба рівня Моссаду ?
В ізраїльській зовнішній розвідці «Моссад» служить чимало жінок, але лише деякі з них пробилися до самої вершини ієрархічної структури.
Найбільш високопоставленою жінкою у структурі «Моссаду» була Аліза Маген. Вона працювала заступником начальника цієї служби, однією з наймогутніших розвідок світу.
Жінки служили на оперативних посадах у «Моссаді» вже на початковому етапі існування ізраїльської зовнішньої розвідки. Як правило, вони грали роль дружин або наречених (дивлячись з того, як будувалася легенда) агентів або резидентів, які працювали за кордоном.
З часом жінки в «Моссаді» стали виконувати все більш складні та різноманітні функції.
За словами колишнього начальника "Моссаду" Дані Ятома, жінки в ізраїльській розвідці нині обіймають посади, які ще півтора-два десятки років тому вважалися прерогативою виключно чоловіків.
«Моссад» рішуче відмовляється оприлюднювати такі дані, але, за словами знаючих людей, представниці прекрасної статі нині становлять не менше 20% всього особового складу оперативних працівників розвідки.
У кожному з управлінь та відділів «Моссаду» у складі оперативних груп працюють жінки. Наприклад, згідно з публікаціями закордонних ЗМІ, у підрозділі «Райдуга», що спеціалізується на таємному проникненні у квартири та офіси з метою фотографування секретних документів та встановлення апаратури прослуховування, є чимало жінок.
Так само як у підрозділі «Ярмарок», який займається забезпеченням безпеки офіцерів розвідки в момент зустрічей із джерелами інформації.
Жінки працюють і в групах, які здійснюють стеження за тими чи іншими об'єктами, і в ланках, яким доручають захоплення та викрадення осіб, що цікавлять «Моссад», а іноді й ліквідацію. До 2000 року нових людей (і чоловіків, і жінок) у «Моссад» набирали виключно за рекомендаціями співробітників.
Два роки тому «Моссад» вперше почав публікувати в загальнодоступній пресі оголошення, в яких чоловіки та жінки запрошувалися спробувати свої сили у цікавій та складній роботі.
Якщо раніше «Моссад» при відборі кандидатів насамперед звертав увагу на володіння іноземною мовою, то тепер наголошується на наявності у кандидата необхідних особистісних якостей. І в принципі це правильно. Мова можна навчити на курсах, і досить швидко.
Малка Браверман прийшла до «Моссаду» з «Хагани» і дослужилася до посади начальника адміністративного управління розвідки.
Доктор Яель Познер обіймала одну з керівних посад (Познер давно вже на пенсії, проте «Моссад» не погоджується оприлюднити дані, пов'язані з її роботою).
І нарешті, найвисокопоставленішою жінкою в «Моссаді» була і залишається Аліза Маген. Вона обіймала посаду заступника начальника «Моссаду», тобто була людиною номер два в ієрархії.
— Для мене все у «Моссаді» почалося випадково, — розповідає Аліза Маґен. — Власне, мене взяли туди простий службовець, діловод. До того я встигла відслужити в армії. Через кілька місяців після того, як я вступила на роботу, для виконання якоїсь місії терміново була потрібна людина, яка вільно розмовляла німецькою. А німецькою я володіла практично як рідною мовою. Мені відразу оформили закордонний паспорт, і я поїхала. То був прорив. Я стала оперативним працівником, не пройшовши навіть базової спецпідготовки. У ході цієї першої місії мені треба було керувати автомобілем за кордоном. А я не вміла водити та не мала водійського посвідчення. Мене спішно, за кілька інтенсивних уроків начебто навчили, але щоразу, коли я сідала за кермо, мене охоплював страх. Взагалі, те, що мене, непідготовлену, яка не мала прав водія в Ізраїлі, взяли для виконання завдань за кордон, було в певному сенсі авантюрою. Тоді «Моссад» часто імпровізував таким чином. Тепер служба навчилася обходитися без таких імпровізацій. Після першої операції начальник "Моссаду" Ісер Харель звернув на мене увагу. Мене почали підключати до різних справ.
— У жінки у розвідці є якісь переваги перед чоловіками?
— Я, наприклад, вірю, що інтуїція у жінок розвинена сильніше, ніж у чоловіків. А розвідка це робота, де без інтуїції не обійтися. Крім того, є місця, де жінка може спокійно пройти та, не викликавши підозр, побачити все, що треба. А з'явись там чоловік, та ще один, без пані, він неминуче викличе підозри.
— Вибачте за таке запитання, але у розвідці жінок часто використовують і як приманку, правда? Так було, наприклад, в історії з Мордехаєм Вануну. Ту жінку звали Сінді.
— Що є, тобто не заперечуватиму. Але, всупереч поширеним уявленням, такі випадки не такі вже й часті. До речі, при прийомі жінок на роботу в «Моссад» наша служба гарантує їм, що, вербуючи чоловіка як джерело інформації, не вимагатиме від жінки неможливого. До речі, Сінді теж не вступила в близькі відносини з Вануну. Вона лише привабила його. Протягом довгих років курс підготовки офіцерів зі збору інформації та резидентів усередині «Моссаду» було закрито для жінок. І лише десять років тому, коли начальником зовнішньої розвідки Ізраїлю став Шабтай Шавіт, на цей курс почали приймати й жінок.
— Це правда, що жінок не брали до підрозділу «Перехрестя» тому, що він працює з арабами, а араб ніколи не матиме справу з жінкою, навіть якщо жінка просто має передати йому пакет?
- Це правда. «Перехрестя» працює з арабами, а араб не вважає жінку рівноцінним партнером, людиною, якій можна довіряти. Але є безліч посад, де співробітник не має безпосередніх контактів з інформаторами-арабами. Наприклад, у підрозділах, зайнятих пошуком розвідувальної інформації у відкритих джерелах (газети, радіо, ТБ).
Там жіноча акуратність, інтуїція, ретельність просто потрібні. Ось ще одне пояснення тому, що, попри загальну доволі солідну кількість жінок у «Моссаді», лише одиниці пробилися до еліти, на вершину піраміди. Пояснення тривіальне.
Відслуживши кілька років і отримавши посаду, скажімо, офіцера зі збору інформації (ця категорія — основа служби), ці жінки залишають «Моссад» просто тому, що хочуть створити сім'ю, народити дітей.
На співбесіді, яку проходять кандидати на роботу в «Моссаді», молодих жінок попереджають: якщо всі перевірки завершаться успішно, перед початком професійної підготовки в розвідці ми попросимо вас дати усне зобов'язання протягом п'яти найближчих років бути у робочій формі. Багато хто відмовляється дати таке зобов'язання. І на роботу до «Моссаду», само собою, вже не потрапляють.
Інформацію про особистість та функції жінок у «Моссаді» можна отримати з публікацій у закордонній пресі. Такі матеріали удосталь з'являються в газетах і журналах після того, як оприлюдненням стає чергова історія, пов'язана з операцією ізраїльської розвідки.
Сільвія Рафаль та її подруга Маріанна Гладнікова були заарештовані в Норвегії, в Ліллехаммері, в 1973 році, після того, як там був убитий офіціант Ахмад Бушикі.
Агенти «Моссаду» помилково прийняли Ахмада Бушикі за Хасана Саламе на прізвисько Червоний принц, який спланував операцію із захоплення та знищення палестинськими терористами ізраїльських спортсменів на Олімпіаді 1972 року в Мюнхені.
Гладнікова провела в норвезькій в'язниці близько півтора року, після звільнення повернулася до Ізраїлю, працювала програмістом. Сільвія одружилася зі своїм норвезьким адвокатом.
Хасан Саламе був все ж таки ліквідований у Бейруті в 1978 році. Символічно, що агентом «Моссаду», який натиснув на кнопку пульта дистанційного підриву начиненого вибухівкою автомобіля (машина Червоного принца проїжджала на той момент повз), теж була жінка, а саме Еріка Чамберс. У всякому разі, так писав німецький журналіст Вільгельм Дітель.
Чамберс народилася в Англії 1948 року. Наприкінці шістдесятих репатріювалася до Ізраїлю. Незабаром почала працювати у «Моссаді». Її впровадили до лав співробітників міжнародних гуманітарних організацій, які діяли в таборах палестинських біженців, тож легенда в неї була бездоганною.
Ліквідація Червоного принца була першим та останнім завданням Ерікі Чамберс в ізраїльській розвідці.
А Шеріл Бен-Тов - та сама Сінді, яка в 1986 році блискуче зіграла свою роль в операції із захоплення Мордехая Вануну.
За даними закордонної преси, Шеріл Бен-Тов репатріювалася до Ізраїлю зі США у віці 17 років, відслужила в ЦАХАЛі, потім була прийнята до «Мосаду», пройшла дворічний курс підготовки.
Мордехая Вануну було «вирахувано» «Мосадом» у Лондоні. Шеріл Бен-Тов (Сінді) прибула туди у складі цілої групи агентів. Вона «підставилася» Мордехаю Вануну начебто випадково на площі Лестер в англійській столиці. Вони розмовляли. Сінді представилася Вануну багатою американкою, яка подорожує Європою. Вона сказала Вануну, що з Лондона летить до Риму.
Вануну прилетів до Риму слідом за новою знайомою, де і був викрадений агентами «Мосаду», а потім таємно доставлений до Ізраїлю (докладно цю історію викладено в журналі «Алеф» № 926). 1997 року британська «Санді таймс» вперше опублікувала справжнє ім'я Сінді і повідомила, що після викрадення Вануну Шеріл Бен-Тов повернулася до Штатів разом із чоловіком-ізраїльтянином, живе та працює у Флориді.
Автор - Аміт Навон.
Від "Останнього Бастіону":
У всьому світі розвідки працюють у повній тиші, намагаючись будь - що замаскувати будь - яку діяльність департаментів, управлінь, оперативних співробітників, включаючи й відсутність ТТХ обладнання, яке використовують у своїй діяльності.
В Україні все навпаки. Мало того, що за висловлюванням найвеличнішого лідора світу Володимира Оманського "прої..ли" наступ росіян у лютому 2022 року, про який американці та британці КРИЧАЛИ у вуха Зеленському, починаючи із серпня 2021 року, так і найпублічніший і найбалакучіший фантазер Буданов продовжує свої ІПСОшні брифінги й інтерв'ю, сподіваючись, що з того боку сидять такі ж ідіоти з 95 кварталу, як і у нас.
От один з останніх прикладів - ситуація, коли підлеглі Кирила Буданова засвітили на фото багатоцільовий гелікоптер UH-60 Black Hawk, який ГУР використовує у бойовій роботі.
Тож логічним є питання: Коли в Україні нарешті з'явиться служба рівня Моссаду ?
