18 травня - скорботний день депортації Киримли зі своєї Батьківщини
За нинішньою війною фашистської росії ми не повинні забувати, що імперія в різні віки чинила агресивні дії щодо поневолених народів
Не забуваймо про трагедію Киримли !
Депортація Киримли 1944 року була цілеспрямованою акцією, метою якої було знищення одного з корінних народів Криму.
Щороку 18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це – День боротьби за права кримських татар. Їх депортація в травні 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, геноцид корінного народу півострова.
Радянська влада звинуватила увесь кримськотатарський народ у масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. До речі, більше 25 тис. кримських татар брали участь у Другій світовій війні, а вісім із них стали Героями СРСР.
О 3 ранку 18 травня 1944 року розпочалося масове примусове виселення кримських татар із території Криму. Агенти НКВС давали людям 15 хв на збори, дозволяли взяти з собою до 500 кг речей на сім’ю. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Потім людей зігнали до товарних вагонів, які не розраховані на перевезення людей, ще й на такі великі відстані (проїхати довелося близько 3200 км). Останні вагони із кримськими татарами прибули до місць їхнього нового проживання на початку червня.
У дорозі багато кримських татар загинуло, але родичам не дозволили їх поховати. Людей під час дороги годували рідко і часто солоною їжею. Після неї хотілося пити. У деяких ешелонах переселенці отримали їжу вперше і востаннє тільки на другому тижні шляху.
З півострова було виселено понад 200 тис. осіб (за татарськими джерелами – понад 400 тис.). За даними Українського інституту національної пам’яті за перші роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, понад 46% всіх депортованих. Серед загиблих за перший рік майже половина – діти до 16 років.
Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Кримські татари були вимушені залишатися у Центральній Азії, куди їх депортували, упродовж кількох десятиліть (майже 50 років). Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму.
Лише у 1989 році Верховна Рада Радянського Союзу засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. Тоді ж кримські татари почали повертатися на батьківщину. Радянська влада їм не допомагала, не компенсувала землі, які втратили люди.
Через 70 років злочини повторилися
Сьогодні ми знову вимушені говорити про репресії щодо кримськотатарського народу, які проводить окупаційна влада з 2014-го року.
За 9 років за сфабрикованими московитськими окупантами кримінальними справами сотні громадян України, в тому числі кримських татар, стали жертвами політичних репресій на тимчасово окупованому півострові.
Крим, як і всі тимчасово окуповані території, обов'язково буде очищено від окупантів. А зрадники та колаборанти відповідатимуть за свої злочини.
Україна все одно переможе!
