Двадцять шостого липня 2004 року в Лівадійському палаці в Ялті президент України Леонід Кучма приймав Володимира Путіна. Вони влаштували зустріч з українськими та російськими олігархами, серед яких були Рінат Ахметов, Ігор Коломойський та Віктор Пінчук, Вагіт Алекперов з «Лукойлу», Олег Дерипаска з «РУСАЛу» і Володимир Євтушенков з АФК «Система». На цій зустрічі обговорювали співпрацю двох країн, а по суті ділили сфери інтересів. Також їм презентували провладного кандидата у президенти України — тодішнього прем’єра Віктора Януковича. У липні 2004 року все, здавалося б, складалось за прорахованим сценарієм: Україна відмовилась від вступу до НАТО і ЄС, Янукович набирав рейтинги завдяки чорному піару, над яким працювали російські політтехнологи. Але все завершилось перемогою Помаранчевої революції.
«Бабель» розповідає про знакову зустріч в Ялті у 2004-му та згадує історичний контекст тих часів.
Що відбувалось до зустрічі в Ялті: стартувала президентська кампанія, Україна відмовилась від вступу в НАТО та ЄС
Третього липня 2004 року офіційно стартувала президентська передвиборча кампанія. Загалом зареєструвалися 26 кандидатів. Хоча на той час вже було зрозуміло, що головна боротьба відбуватиметься між двома — провладним кандидатом і тодішнім прем’єром Віктором Януковичем та опозиційним кандидатом і експрем’єром Віктором Ющенком. Тоді за рейтингами Янукович поступався Ющенку. За даними соцопитувань станом на кінець липня 2004-го, Ющенко лідирував з відривом приблизно в 10%.
Юрій Алексєєв— гендиректор «Виробничого обʼєднання Південний машинобудівний завод імені Л. М. Макарова»;
Рінат Ахметов — президент компанії «Систем Кепітал Менеджмент»;
Вячеслав Богуслаєв — гендиректор ПАТ «Мотор Січ»;
Юрій Бойко — голова правління НАК «Нафтогаз України»;
Володимир Бойко — нардеп, гендиректор ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»;
Андрій Деркач — нардеп, голова наглядової ради банку «Аваль»;
Георгій Дзекон — голова правління ВАТ «Укртелеком»;
Ігор Коломойський — голова правління групи компаній «Приват»;
Володимир Лук’яненко — президент ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обʼєднання імені М. В. Фрунзе»;
Віктор Пінчук — президент НВІГ «Інтерпайп»;
Георгій Скудар — нардеп, голова правління ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»;
Григорій Суркіс — нардеп, почесний президент ФК «Динамо» Київ;
Сергій Тарута — голова ради директорів корпорації «Індустріальна спілка Донбасу»;
Едуард Шифрін — засновник компанії «Металургійний центр»;
Микола Янковський — нардеп, голова правління ВАТ «Концерн Стирол»;
Олександр Ярославський — нардеп, почесний президент банку «УкрСиббанк».
Хто був з російських олігархів:
Вагіт Алекперов — президент ВАТ «Лукойл»;
Петро Авен — президент ВАТ «Альфа-банк»;
Олег Дерипаска — голова ради директорів компаній «Базовий елемент» і «РУСАЛ»;
Володимир Євтушенков — голова ради директорів АФК «Система»;
Андрій Костін — голова правління ВАТ «Внешторгбанк»;
Олександр Лебедєв — депутат Держдуми, президент і генеральний директор АКБ «Національний резервний банк»;
Олексій Міллер — голова правління ВАТ «Газпром»;
Шафагат Тахаутдінов — гендиректор ВАТ «Татнафта».
Упродовж двох годин формально обговорювали співробітництво в рамках Єдиного економічного простору, а по суті посилення російських компаній в українській економіці під гаслами «спільного протистояння Європі й Америці». Тодішній голова НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко відзвітував, що вже з 1 серпня 2004 року українським нафтопроводом «Одеса — Броди» почнуть прокачувати російську нафту. Щоправда, про це путін домовився з Кучмою ще на початку року. Бойко поскаржився, що ціна на російську нафту в Україні раптом стала на 10% вищою за світову. На що путін почав розповідати про «арифметику» з російським оподаткуванням.
Вигляд Лівадійського палацу, 2006 рік.
Путін намагався зробити акцент на тому, що співробітництво з Україною не обмежується лише нафтою. І намагався завести розмову про високі технології. Але зійшлись хіба що на тому, що українська компанія UMC, яку минулого року викупили росіяни, стала мобільним оператором номер один в Україні.
Несподівано слово взяв президент «Динамо» Григорій Суркіс. Він розповів, що Україна звернулась до Польщі з пропозицією подати заявку на спільне проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Але поляки щось тягнуть із відповіддю, то може б тоді росія долучилась до заявки замість Польщі. На що путін роздратовано відповів, що «Росія ніколи не буде на підхваті».
Завершилось усе прохідними заявами про «підготовку пакета угод в рамках ЄЕП, що матимуть колосальні можливості». А наприкінці Путін вже майже традиційно заявив про те, що «західна агентура» всіляко намагається зірвати інтеграцію між росією та Україною.
Що відбувалось після зустрічі: російські політтехнологи, вибори та перемога Помаранчевої революції
Почалась передвиборча кампанія Януковича, яку вела група російських політтехнологів на чолі з Глібом Павловським. Вони використали адмінресурс і контроль Адміністрації президента над головними телеканалами. Крім того, вони насичили медіапростір чорним піаром, що був направлений на розкол України на захід і схід. Саме тоді зʼявилися білборди про «три сорти українців», на які нібито збирався поділити країну Ющенко.
Листівка «Три сорти українців» від піарників Януковича, 2004 рік.
Уранці 6 вересня 2004 року Ющенко почав скаржитися на нудоту, страшні головні й шлункові болі. За кілька днів його доправили до австрійської лікарні, де діагностували отруєння токсинами. У причетності до отруєння Ющенко звинуватив владу. Наприкінці вересня Генпрокуратура порушила кримінальну справу, наприкінці жовтня закрила її, а в грудні відновила слідство. Справа досі лишається нерозкритою.
Зустріч Ющенка, Кучми та Януковича в Маріїнському палаці в Києві, 2004 рік.
Після голосування 31 жовтня 2004-го у другий тур прогнозовано вийшли Ющенко та Янукович. Голосування другого туру відбулось 21 листопада. А вже наступного дня Путін привітав Януковича з перемогою, хоча офіційні результати зʼявились тільки 24 листопада. ЦВК оголосила перемогу Януковича.
Уже 22 листопада 2004 року на Майдані Незалежності в Києві почалась акція протесту через масові фальсифікації під час виборів, яка згодом перетворилась на Помаранчеву революцію. Зрештою Верховний суд України визнав результати другого туру недійсними та призначив переголосування на 26 грудня. За його результатами переміг Ющенко. Так до влади в Україні прийшла опозиція.
Прихильники Ющенка на Майдані Незалежності в Києві під час початку Помаранчевої революції, 23 листопада 2004 року.
В інтервʼю у 2021 році колишній російський банкір і колишній друг путіна Сергій Пугачов згадував, як путін у 2004-му витратив величезні гроші на кампанію Януковича. Він був упевнений, що матиме кишенькового українського президента. Та цим планам завадив «якийсь там народ». Тоді путін дуже сильно образився на Україну й одразу після перемоги Ющенка почав на неї тиснути, спочатку за допомогою «газового шантажу».
