28 нещасних випадків Полтавської прокуратури
Щоби порушити принаймні одну кримінальну справу на здирника і шахрая, але при цьому високопосадовця буває замало оприлюднення цілої кипи резонансних фактів про його злочини. Особливо, якщо такий чиновник залишається в тісних стосунках з корумпованими правоохоронцями. Така ситуація склалася з розслідуванням діяльності двох високопосадових рятувальників Полтавської області Миколи Горбенка і його сина Олега – внутрішньовідомча перевірка наче і завершена, але результатами в ДСНС ділитися не поспішають.
А от щоб цьому ж посадовцю усунути зі шляху свого збагачення просту людину – на такого на Полтавщині легко змогли порушити не одну, а навіть 28 кримінальних справ, дарма, що той не скоїв жодного з інкримінованих злочинів.
«Останній Бастіон» продовжує розповідь про імперію клану полтавських рятувальників Горбенків, яку вони звели на залякуванні, здирництві і шахрайстві, руками поплічників в кременчуцькій прокуратурі й податковій.
Друга частина – епізод про становлення імперії «Пожежного спостерігання» і супутніх фірм, які працюють на збагачення Горбенків до нині, і дозволяють молодшому, Олегу, не тільки уникати люстраційної перевірки, але і оплачувати просування службовими сходами.
Нагадаємо, на обслуговування до фірми Горбенків його підлеглі, пожежні інспектори, за кілька років загнали майже всі місцеві приватні компанії, яким за законом належить мати протипожежну сигналізацію і вихід на контрольний пульт відомства.
«Останній Бастіон» зустрівся з колишнім партнером Горбенків по «протипожежному» бізнесу і кільком іншим суміжним підприємствам. Ігор Трунов був в співінвесторах компанії на початковому етапі, до 2009 року, коли підприємства починалися як чесний бізнес. Але в один момент, схоже, Горбенко зрозумів, що може інтегрувати бізнес зі своїми службовими можливостями, як одного з керівників МНС Полтавщини.
Так готове підприємство було вирішено використати для налагодження нового корумпованого бізнесу. Першою справою виявилось необхідним позбутися «зайвих» людей у компанії, які прагнули і далі будувати чесний бізнес.
До захоплення компанія продукувала 700 тисяч гривень щомісячного прибутку, після – коли пішло «нагібалово» від Горбенка, навар сягнув захмарних висот.
22 квітня 2009 колишні компаньйони Горбенко і Ко скоїли захоплення підприємства «Пожежне спостереження», яке одразу перейменували в «Пожежне спостерігання», а також суміжних «Техноком», «Технокомплекс», «АльфаДніпроПлюс» і «Кременчуцьке Спец АПБ».
Щоби колишні партнери не чинили опір – Горбенко вдався до залякування.
За словами Ігора Трунова, йому сказали, що він не має нікуди скаржитись. Але він почав судитися. Щойно Трунов отримав перше рішення суду – визнати зміну власника недійсним і повернути власність назад, у той же день на нього були відкриті 28 кримінальних проваджень. Всі за надуманими підставами.
Горбенко домовився щоби Трунова терміново запроторили до СІЗО. Тим часом Горбенко спокійно подає апеляцію, і виграє її через відсутність на засіданні відповідача.
Так починається відлік пожежної імперії Горбенків, які, використовуючи частину нових ресурсів, що опинилися в розпорядженні, руками прокурорського даху інсценували 28 злочинів.
Головними дієвими особами спектаклю з 28 кримінальними справами виступили прокуратура і податкова інспекція.
Зокрема тодішній кременчуцький прокурор Павлійчук, який прийняв замовлення від Горбенків на силову підтримку рейдерського захоплення «Пожежного спостереження». Зараз він працює в Нікополі, і досі є діючим прокурором. Але полтавського коріння не втрачає – має у своїй власності двоповерхову квартиру в Кременчуці площею 280 квадратних метрів. При цьому за даними «Останнього Бастіону» це «простий» прокурор пересувається на BMW X5.
Виконавець, який так і не зміг довести замовлення до потрібного результату, це слідчий прокуратури на прізвище Левицький. Він відомий тим, що пізніше був прокурором Решетилівського району. Під час Майдану саме він подавав до адмінсуду позови від імені злочинної влади Януковича, щоб заборонити громадські збори, свідчення цього можна знайти в реєстрі судових рішень. Але зараз Левицький продовжує працювати в Кременчуці прокурором. Також «Останньому Бастіону» стало відомо, що дружиною Левицького є суддя, з чого виходить прибутковий симбіоз: чоловік поставляє дружині звинувачених і на «сімейній нараді» вирішується кого і за скільки відпускати.
Третім фігурантом «віджиму» є керівник з кременчуцької податкової Звонков. В Кременчуці він відомий тим, що був і досі є «смотрящим» за бізнесом екс-міністра Захарченка. Зокрема це продаж контрафактної горілки, проведення операцій через ліві «каси», завдяки чому з товару ніхто не платить податків – цей бізнес в місті діє донині.
Сьогодні майже всі з 28 справ нашого героя уже розсипалися в судах, а то і не дійшовши до них – на столах слідчих, через явну шизофренічність закидів, на яких вони ґрунтуються.
Наприклад один з епізодів, в якому звинувачування Трунова базувалися на випадку коли бізнесмен власним коштом купив для фірми автомобіль і здавав його. Власне, як і всі інші партнери, але злочинцем чомусь виявився тільки він. Інше питання – що кримінального вгледіли в цьому прокурори – так і лишилось нез’ясованим. В розпачі прокурор звернувся по допомогу до знайомого податківця і замовив податкову експертизу, яку суд вже побачив сфальшованою.
Приблизно такого штибу і навіть дрібнішого та безглуздішого були й інші «справи», які вже закриті.
У той час, як Трунов скидає з себе несправедливі обвинувачення, їхніми осколками засипає прокурорів котрі їх вигадали.
Залишок справ сьогодні продовжує розсипатися, і може слугувати доказом злочинних дій тільки тих, хто закрутив цей неймовірний за обсягом і безглуздістю кримінальний тиск. З однією метою – примусити замовчати всіх, хто знає в чому сутність бізнесу клану Горбенків.
Чи жарт – 28 кримінальних справ відкритих в один день, по суті, на одну людину, доводиться тепер закривати. Безліч експертиз різних державних відомств і тисячі людино-годин полтавської прокуратури – витрачені марно. Це б мало викликати як мінімум упевненість у непрофесіоналізмі тих, хто їх кліпав, а за справедливістю – розслідування щодо зловживання службовим становищем їхніх авторів.
Жертва прокурорів думає, що слідчим в разі фіаско доведеться повертати замовнику частину грошей, взятих за «його усунення» від бізнесу.
Ігор Трунов два місяці провів у СІЗО, у розпал слідств. Але куплені прокурори так і не змогли довести жодну свою фантазію.
Згідно негласного правила прокуратури, тих, кому обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто позбавлені волі ще під час слідства, відпускати не прийнято – бо так прокурори розпишуться у власному непрофесіоналізмі, а якщо постраждалий позиватиметься – невідворотно послідують компенсація завданої шкоди та кадрові висновки.
Зараз Ігор Трунов на шляху до цього. Він вже відсудив частину свого майна, інші розгляди тривають, в тому числі про компенсацію. Вже є рішення судів, які постановили, що захоплення було зроблене шляхом підробки документів, котрі недійсні, скоро бізнесмен доведе теж саме і по порушених на нього справах.
Щоби домогтися доступу до доказів і справедливого суду Ігорю Трунову необхідно було вийти з СІЗО. За словами бізнесмена, прокуратура висмоктала з його родини близько 90 тисяч євро. Через його ж адвоката, яку йому нав’язали в прокуратурі, сказавши що тільки вона вирішить всі його проблеми, якщо він її слухатиметься. Ім’я адвоката – Ірина Гладій. Як вдалося з’ясувати вона пов’язана з одним з суддів Апеляційного суду області. А її чоловік, у той час був в складі кваліфікаційної комісії суддів.
Нині, вийшовши з-за грат, жертва прокурорів збирається довести й факти здирництва. Бізнесмен вже звернувся до СБУ.
Тим часом безплідні зусилля любові полтавських прокурорів до наживи женуть їх самих у глухий кут. Вони це вже відчувають, але і відступити тепер було б надто дорого для себе.
Тому зараз вже полтавські прокурори риють носом землю – сподіваються знайти бодай щось на бізнесмена. Але марно.
Дивно, що в Генпрокуратурі досі не звернули увагу на це гроно плодів колективної творчості прокурорів-невдах з Полтавщини.
Семен Чорнехата
