34-а річниця виведення радянських військ з Афганістану
15 лютого 1989 року колишнє керівництво нині вже неіснуючого СРСР оголосило, що територію Афганістану залишив останній радянський солдат
Через війну, яку розв'язав СРСР в Афганістані, пройшли 160 000 українців, понад 3 300 з них – загинули, ще більше 4 500 – повернулися додому інвалідами. 60 – досі вважаються зниклими безвісти.
Всього у війні радянська армія втратила близько 15 тисяч солдатів. Поранення і контузії отримали понад 53 тисяч осіб.
Виведення радянських військ з Афганістану розпочалося 15 травня 1988 року, відповідно до Женевських угод щодо політичного врегулювання ситуації в цій країні.
Остання колона радянських військ перетнула афганський кордон 15 лютого 1989 року.
У вересні 1979 тогочасний прем’єр-міністр Демократичної республіки Афганістан Таракі відвідав з офіційним візитом СРСР.
Але при поверненні до Кабула, Таракі був заарештований і убитий ще більш «лівим» своїм однопартійцем – Аміном.
Амін жорстоко розправлявся з усіма, хто не хотів визнавати його владу. Проти нього у різних провінціях почалися виступи. Амін звернувся до СРСР із закликом допомогти йому «утримати лад в країні».
25 грудня 1979 року СРСР увів свої війська в Афганістан, що стало початком війни. Рішення про це було ухвалено на найвищому рівні – на засіданні Політбюро ЦК КПРС.
Основними ідейними натхненниками збройного вторгнення до цієї країни були голова КДБ СРСР Юрій Андропов, міністр оборони СРСР Дмитро Устинов і міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико.
Їх підтримав радянський лідер – на той час уже тяжко хворий генсек ЦК КПРС і водночас голова Верховної Ради СРСР Леонід Брежнєв.
Спецпідрозділи ГРУ і КДБ взяли штурмом палац Аміна. Бій тривав добу. В результаті Амін був убитий. Загинуло також двоє його дітей. Нападники втратили керівника операції – полковника Бояринова, 5 офіцерів спецназу КДБ, 6 військових і 9 десантників, а з іншого боку, за деякими даними, загинуло кілька сотень вірних Аміну афганських вояків.
Офіційним поясненням введення військ до Афганістану було “запобігання загрозі іноземного втручання”. Як привід, СРСР використовував прохання з боку афганської влади.
Щось схоже відбудеться й у 2014-му та 2022-му, коли московити “аргументували” анексію Криму та повномасштабне вторгнення, буцімто загрозою появи там військових баз НАТО.
Реальною ж метою вторгнення до Афганістану була спроба розбудови лояльного до Москви політичного режиму у відносно слаборозвиненій країні, охопленій міжусобицями. СРСР виявився втягнутими в жорстоку і кровопролитну війну.
Вона тривала понад дев’ять років – до 15 лютого 1989-го. Хоча певна кількість радянських силовиків залишалися в Афганістані й пізніше цієї дати.
Для СРСР війна завершилася безславною поразкою. Здолати опір місцевої опозиції не вдалося, чисельність муджахідів від року до року зростала.
Підтримку моджахедам надавали військові фахівці США і низка європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби. Радянський контингент воював на стороні сил Кармаля.
Навіть на піку радянської військової присутності в країні вони контролювали понад 70% території (окрім великих міст), стабілізувати становище в Афганістані так і не вдалося.
Водночас війна призвела до стрімкого погіршення відносин СРСР із країнами Заходу.
Афганська війна мала сумні наслідки для України. Від хвороб, наслідків бойових поранень і самогубств після війни померло в кілька разів більше учасників, ніж безпосередньо внаслідок бойових дій.
Ця війна породила так званий “афганський синдром”. Ветеранам було вкрай важко адаптуватися до цивільного, мирного життя, особливо в умовах розпаду СРСР і зростання економічної кризи.
За даними доктора історичних наук Юрія Рубцова, дослідження початку 1990-х років продемонструвало, що як мінімум 35-40% ветеранів Афганістану потребували допомоги професійних психологів.
Афганська війна стала не лише політичною поразкою радянського керівництва, а й виявилась одним із факторів, що призвели до розпаду СРСР.
Не засвоївши уроки історії, кремлівський бункерний щур владімір путін у 2014 напав на Україну. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, окупаційні війська вже втратили майже 140 000 своїх військових, що майже в 10 разів перевищує втрати військ СРСР в Афганістані. Не можливо не помітити історичні паралелі між війною в Афганістані та російсько-українською війною.
російсько-українська війна неодмінно стане поштовхом для розпаду росії, як війна в Афганістані дала поштовх для розпаду СРСР.
