Пам'яті Дмитра Мирона, який в польській тюрмі написав текст «44-х правил життя націоналіста»
А загинув борець за волю Україні під час спроби втечі з німецької тюрми від рук гестапо.
110 років тому, 5 листопада 1911 року, в селі Рай, нині Бережанський район, Тернопільська область на світ народився Дмитро Мирон-Орлик (псевдо: «Максим Орлик», «Брюс», «Піп», «Роберт», «Андрій», «Свєнціцький») — 25 липня 1942, Київ) — відомий ідеолог та діяч ОУН, Крайовий провідник ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях.
Нижче основні віхи біографії Героя.
Ще під час навчання у гімназії він вступає в підпільне Юнацтво ОУН та включився в активну роботу.
У 1930 році — з відзнакою закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет Львівського університету.
Під час університетських студій Дмитро Мирон став членом Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях, Провідником юнацтва, редактором «Бюлетня ОУН на ЗУЗ», тримав зв'язок зі станицею ОУН у Кракові та за кордоном.
Ще в часи панської 2 Речі Посполитої стійко переніс неволю.
«Будь сильний і незламний навіть в обличчі смерти і всяких терпінь», — так говорить одне з 44-х правил життя українського націоналіста», котрі Дмитро Мирон написав у польській неволі.
Вони поряд з «Декалогом» Степана Ленкавського та «12 прикметами характеру» Осипа Мащака стали складовою «Катехизу українського націоналіста».
Відомо, що в ув'язненні націоналіст постійно вдосконалювався, зокрема дуже багато читав, готуючи матеріали для свого твору про ідеологію українського націоналізму.
Після звільнення з неволі він був викладачем з ідеологічної підготовки СБ ОУН.
Після розділу Польщі в вересні 1939, Мирон-Орлик очолив роботу по налагодженню на українських землях, що ввійшли до Генерал-Губернаторства Польща, нелегальної мережі ОУН.
В цей час він був членом Революційного Проводу ОУН, крайовим провідником ОУН Західних Окраїн Українських Земель (ЗОУЗ, Закерзоння, 02.1940), референтом пропаганди (03.1940).
ОУНівці на Наддніпрянщині напередодні німецько-совєтської війни.
Після нелегального переходу кордону на радянську територію, розпочав роботу по відновленню підпільних структур ОУН, які зазнали серйозних втрат від репресій НКВС.
Тепер він обіймає посади організаційного референта Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ, 04.1940) та крайового провідника ОУН ЗУЗ (04.1940-12.1940).
В цей період потрібно було створити нове підпільне керівництво та відновити зв'язки з обласними організаціями; виробляти нову тактику й методи боротьби, нові форми конспірації.
Проте заарештували його сестру Тосю, яка колись маленькому Дмитру стала другою мамою, і яку у червні 1941 року закатували у Тернопільській тюрмі.
В 1940 році Д.Мирон-Орлик закінчив основоположну ідеологічну працю «Ідея і чин України».
Вона була видана у підпіллі на циклостилі під псевдонімом «Максим Орлик».
Це найповніший виклад української націоналістичної ідеології того часу й важливий історичний документ політичної думки тодішніх керівників визвольного руху.
Ось одне з його визначень нації із цієї праці:
Під час радянсько-німецької війни, у вересні 1941 року, після арештів, що їх провело гестапо в Україні та в Німеччині, ОУН перейшла в глибоке підпілля й почала збройну боротьбу проти німецьких окупантів.
У вересні 1941 року Дмитро Мирон взяв активну участь в І-й Конференції Проводу ОУН, на якій розроблено детальний план підпільної діяльності проти німецьких окупантів.
Після закінчення нарад Дмитро Мирон відбув до Києва, де з жовтня 1941 року очолив Провід ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях (ОСУЗ).
Заарештований гестапо в Києві.
Дмитро Мирон вбитий під час спроби втечі із в'язниці 25 липня 1942 року на розі Фундуклеївської і Театральної (зараз — Богдана Хмельницького та Лисенка відповідно).
