Бог як міф: незручні питання до віруючих

Якщо Бог є любов, то чому так багато страждань?

Однією з причин, чому велика кількість людей вірить у так званого бога і так званий божественний задум, є наступне. Багато хто не хоче думати й самостійно розбиратися в питанні — їм подобаються прості, готові відповіді, які так охоче надають попи всіх мастей. Справжні відповіді часто є дещо складнішими за фальшиві, а тому відштовхують.

Наприклад, можна замислитись над такими на вигляд доволі простими питаннями.

Питання, що полегшують перебіг ПГМ (православного головного мозку):

1. Первісне зло. Людей збив зі шляху істинного диявол. Але хто ж тоді збив самого диявола з істинного шляху? Що змусило його стати злим і боротися з Богом і його творінням? Гординя, самовпевненість? Але ж це похідні гріха, а Бог зла не творив, отже, ні гордині, ні самовпевненості у диявола спочатку не могло бути. Що ж стало першопричиною їх виникнення? Бог створив це зло?

2. Несправедливість щодо людського роду. Кожен повинен відповідати за свої вчинки і пожинати їхні плоди. Але чи повинні ми пожинати плоди чужих вчинків? Чи справедливо змушувати невинних зазнавати наслідків не своїх гріхів? Якщо ні — то чому тоді нащадки Адама і Єви пожинають плоди гріхів, яких самі не вчиняли? Бог несправедливий і немилосердний?

3. Свобода. Любов виявляється в наданні свободи. Якщо Бог нас любить — тоді мав би дати нам свободу. Проте свобода виявляється у знанні. Неможливо бути вільним і здійснювати усвідомлений вибір, перебуваючи в невіданні. То чому ж Бог не зробив нас вільними, позбавивши знань і запропонувавши натомість лише віру й здогадки? Бог — це не любов?

4. Жертва. Вчинок Христа, який зійшов на землю для розп’яття, називають жертвою. Але жертва — це віддача чогось безкорисливо. Та Христос нічого не втратив — ні життя, ні божественної сутності. В чому тоді полягала жертва? Бог лукавить?

5. Спасіння. Бог створив людину такою, що для гріхопадіння вистачило одного вчинку. То чому ж Він не постановив, що і для спасіння буде достатньо одного вчинку (наприклад, хрещення чи причастя)? Чому, маючи лише одне бажання і волевиявлення, Бог не дарує людині спасіння? Замість цього Він встановлює вимоги й посилає випробування, простіше кажучи — встановлює ціну за обожнення. У Нього з нами ринкові стосунки?

6. Страждання в аду. І Писання, і постанови Вселенських Соборів твердять, що пекло вічне і страждання в ньому ніколи не припиняться. Притча про багача і Лазаря стверджує, що перейти з пекла до раю неможливо. Отже, страждання в пеклі ні до чого не ведуть, ні для чого не потрібні. Відповідно, вони безглузді. То чому ж Бог допускає існування в мирозданні безглуздих страждань? Він садист?

7. Істина. Якщо християнство — істинна релігія, то чому кожне його вчення внутрішньо суперечливе, а образ Бога більше нагадує не трансцендентний абсолютний розум, а розум дріб’язкового й мстивого царя? Можливо, християнство вигадане людьми?