Будь-який солдат – це гвинтик системи
Одним із наслідків відтермінування нашого наступу є те, що противник теж мав час і можливість підготуватись. Усвідомте це як факт.
Отже, росіяни, котрі були мобілізовані у кінці минулого – на початку нинішнього років, отримали час для підготовки та вишколу. Мінімум місяців п'ять.
Тому ті, хто вціліли в зіткненнях зимою та весною, вже не такі зелені і недосвідчені, як на момент їхнього скерування на фронт. Окрім того, будь-який солдат – це гвинтик системи.
Поки тримається система (фронт) навіть невмотивовані солдати справно виконують свою солдатську роботу, звісно, у міру своїх сил, можливостей і навичок. Наразі у них немає причин для паніки.
Проте, якщо систему зламати (тобто, прорвати фронт) то гвинтики почнуть сипатися. У цій ситуації (прорив фронту = крах системи) наочно проявляється відмінність між вмотивованими і невмотивованими солдатами.
Мотивовані гуртуються, створюють свої мікросистеми і чинять запеклий спротив, контратакують чи відступають з боями. А невмотивовані солдати відразу розбігаються, дезертирують чи здаються в полон.
Найкращим прикладом є Вермахт кінця 1944-1945 років, коли його масово наповнювали погано навченими і невмотивованими солдатами. Поки фронт тримався, вони сумлінно робили свою вояцьку працю, однак коли союзники проривали фронт, то ці солдати масово здавались у полон.
До речі, про мотивацію ворога... Зусиллями російської пропаганди вона потроху зростає, цьому сприяють кадри спалених "Леопардів" і "Бредлі", а також те, що попри відчайдушні зусилля, ЗСУ поки не вдається прорив.
Зверніть увагу, що у російській уяві у них суцільні успіхи останні пару місяців. Бахмут здобули, український наступ стримали, контратакують під Куп'янськом, тож аби зламати це – потрібні переконливі успіхи на полі бою, а не відео із Кирилом Будановим, що багатозначуще мовчить.
