Чи здатна наука пояснити все?
Науковці за жодних умов та обставин не мають спиратися на чиїсь думки чи міркування. Вони натомість мусять спиратися виключно на факти.
Те, що написано в інтернеті та підручниках, насправді часто не відповідає дійсності, а іноді взагалі їй суперечить. Навіть історичні документи не варто розцінювати як істину в останній інстанції.
Коли все навколо – брехня, фейки, дезінформація чи, дай Боже, відверта пропаганда, візуальний метод є найефективнішим. Завдяки йому легко аналізувати незмінні об'єкти та явища, те, що люди та соціальні відносини визначають як значуще і позачасове.
Наприклад, серед широкого загалу кілька десятиліть поспіль панує думка, що людська цивілізація зародилася на Сході (Єґипет, Месопотамія, Індія, Китай). Це твердження є вкрай сумнівним, якщо врахувати, що армії цього "умовного Сходу" не здобули перемоги у жодній війні проти такої ж "умовного Заходу" (себто, колективної Європи – прим. ред.).
Те, що ми бачимо на Сході, Близькому чи Далекому, – це примітивізована подоба того, що існує в Європі. Вигадка та ілюзія "витоку цивілізації" – незрозуміло, що це таке і знайти її неможливо.
Нагадаємо, "civilis" – це поняття виключно із давньоримської історії. Ось, чому цивілізаційний підхід європейських науковців був застосований для теоретичної концепції дослідження загального, особливого й одиничного щодо історії різних "соціальних організмів" світу, регіонів та епох, але це зовсім не означає "виїмковість витоків" східної цивілізації, як і першість у плині часу.
Та й питання про "давність" – хто давніший і перший постав у світі – завжди викликає дуже жваву дискусію дослідників, оскільки пов'язане із геополітичним статусом, а не з науковим принципом об'єктивності. Важливо мати на увазі, науковці з будь-яких галузей не можуть спиратися на чиїсь думки, вони повинні спиратися тільки на факти.
Жити за принципом: «Якщо факти суперечать науці, то гірше для фактів», – значить існувати у постійному й штучному "хронічному абсурді". Наука може все пояснити й найчастіше виявляється, що жодної іншої версії ніхто просто не розглядав або ж відкидав з особистих мотивів.
Наприклад, як пояснити масштабну концентрацію храмів Михайла Архангела в італійській провінції Калабрія? Таке скупчення пам'яток культової архітектури та символів, як у Римі, Парижі, Реймсі, Венеції чи тій же Калабрії, може пояснюватися тим, що той чи інший регіон – джерело певної цивілізації.
Однак більшості представників сучасної академічної науки зручно вірити (розумієте, вірити, а не критично підходити до досліджуваного об'єкта – прим. ред.) й використовувати те, що вигадали раніше, до них інші. Наприклад, як можна шукати Трою, якщо "Іліада" – це міф, або чому українці з росіянами змагають за "слов'янське коріння", якщо слов'янськими були та залишаються тільки мови, але не кров чи архітектура?
Будьмо відверті, міфи та легенди давнини можна використовувати для пошуку. Проте спочатку їх слід амальгамувати (перетворити на дослідницьку амальгаму), інакше дослідженню судилося зайти у безвихідь марнотратної теоретизації ні про що.
Своєю чергою, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам про те, хто є справжніми господарями планети Земля та розкриває їхні плани (і перспективи) щодо людства.
