Чий він ‒ оцей «наш»?
Кращі представники охлосу ось вже тиждень навперейми намагаються переконати нас – «ницих представників вчорашнього дня» у необхідності зачекати. Луною ходять ресурсами оскоминні епітети першого кварталу 2019 року (у календарному сенсі) щодо «живої людини», «того, хто вже ввійшов в історію», «хто говорить людською мовою», «найвидатнішого гуманіста епохи».
Останній троп теж не наша зла вигадка про Недолугу Очевидність: читайте панегірик «гуманісту» Володимиру Олександровичу Зеленському у викладі симпатика КоЗе Валентина Бушанського для Gazeta.ua. Наперед вашого, колеги, прочитання для звірки позицій оприлюднюємо своє: фанам «гуманіста» сьогодні не позаздриш. Адже жодної позитивної ініціативи пан Зеленський ще не висловив – або суцільний антиукраїнський негатив з пубертатним епатажем, або поспіхом накидане його спростування. Аргументуємо:
-порушення Конституції оголошенням розпуску парламенту. І яким би боком до вищого законодавчого органу країни ми усі не стояли – юридичних підстав для його желєзняковського розгону немає. За усієї громадянської поваги до Конституційного суду, яке б рішення він не ухвалив, а там теж наші, українські люди, котрі здатні і схід сонця перенести на полудень, група юристів КоЗе дала величезного маху;
-якась неконтрольована, підліткова схильність до псевдології, себто патологічної брехні. Запевнити свій охлос у негайному складенні повноважень у разі виявлення порушення закону і вже у фінальному абзаці інавгураційного спіча послати той закон за кращими квартальними традиціями – на фік. Три місяці безперестанно і клятвено бити себе в безмежно народні груди, обіцяючи назавжди звільнити українську владу від рошенівського кумівства, і оточити трон сценарно-продюсерським людом без елементарних управлінських навичок. З усіх прасок і велосипедних дзвоників торочити про відкриті списки на виборах майбутнього парламенту і внести законопроект із прямо протилежним вмістом – адже лише закриті списки дозволять командіЗе завести до Ради слуг народу без стида і совісті;
-як різновид попередньої «чесноти» ‒ зверхньо-мачистське, демонстративне ігнорування законодавства. Хтось іншими словами означить призначення недолюстрованого корєша главою АП? Чи у когось є пояснення унтерпришибєєвського вчинку з посаженням на сбушні хліби соратника Зеленського по «95 кварталу» Івана Баканова? Якби Зеленський з Лисим озвучили оцю хохму з першим заступником голови СБУ у якомусь зі своїх генітальних скетчів, половину глядацької зали довелося би відливати водою. Хохма – на рівні дуету статевих органів на роялі. Повне ігнорування принципу професіоналізму у підборі кадрів для силових структур доповнюється порушенням формальної умови – претендента на посаду першого заступника голови СБУ подає голова СБУ. І ніхто інший з президентом включно;
-неконтрольований популізм – ми усі президенти, народ напише конституцію, чи не єдиним інструментом державного управління віднині вважається референдум. Похапливі і діаметрально протилежні трактування Зеленським і Богданом допустимості коригування конституційно визначеного курсу держави шляхом скидання проблеми на рівень плебсу тягнуть щонайменше на імпічмент одного і підсудність іншого;
-нахабний епатаж як стиль комунікації. Здавалося би, що після «проффесора» з двома ходками, члена неіснуючої Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв нас вже нічим не здивувати. Пам'ятаємо й Ахмєтову, й Гулака-Артьомовського, й «львів'ян як геноцид нації». Але що хотів донести діючий король розмовного жанру до цвіту української ІТ оцією тарабарщиною, теж невідомо: «Нет вот этого всего бла-бла-бла, но на этом бла-бла-бла основные вещи...»©. Посвячені у сакральні сфери творчого процесу місцевого ціцерона зеленоботи розшифровують її як взірець людської мови. Читайте Бушанського. Так колоритно з айтішним народом ще ніхто не розмовляв. Тепер точно уся до ноги країна гамузом увіпхнеться у смартфон.
Гаразд, ми зачекаємо. Дійсно, за сім днів упевнитися у намірах президента виконати своє призначення каліфа на годину і благополучно повернутися до рідних підворіть «Вечірнього кварталу» підстав бракує. Як на когось. Але наше патріотичне середовище звинувачують в оцих підлих очікуваннях справедливо. Нехай. Ми зачекаємо й на прозріння людей, котрі тимчасово втратили здатність тверезо поціновувати дійсність.
Закидів щодо надмірної прискіпливості у поцінуванні перших, таких малюче кумедних, кроків новоспеченого державця не сприймаємо. Погодьмось, що не лише людині притаманна перебільшена увага до усього, що з'являється зненацька. А раптом, одведи й одступи – із табакерки вискочить щось наслане?! Тож навіть мережеві кпини на адресу своєрідних смаків президента логічні.
Хоча, як на нас, запах шаурми – не найгірша київська фішка, тут би квартального смороду позбутися.
І ще, пане зеленобот Бушанський. Не називайте усіх українців союзниками каліфа на годину.
Вадим Демиденко
