«Чоловік не може заробити більше»: українка за $25 тисяч стала сурогатною матір'ю
Мама двох дітей розповіла про досвід сурогатного материнства.
За її словами, народжувати за гроші — це абсолютно нормальна практика, яка в Україні чомусь сприймається як щось дивовижне.
29-річна Світлана з Києва вже давно думала над тим, щоб узяти участь у програмі сурогатного материнства, однак вирішальним поштовхом для неї стала надихаюча історія іншої мами.
«Вперше я дізналася про подібну програму ще 2019 року. Ми з чоловіком саме розглядали варіанти, щоб придбати власне житло. Одного разу в соцмережах я побачила таку програму з вказаними гонорарами та умовами. Тоді й задумалася, що замість того, аби працювати на декількох роботах, у всьому собі відмовляти, позичати й роками відкладати кошти, а потім дуже довго їх віддавати, — я могла б піти в програму і за рік заробити ці кошти», — ділиться Світлана.
Молода мама каже, що тоді не склалося, але з часом, коли в неї вже народилася друга дитина, вона знову повернулася до цієї ідеї й почала шукати інформацію.
«Побачила відео в TikTok від дівчини, яка вже вдруге стала сурогатною матір’ю. Вона показувала, як усе це відбувається, які є ризики, що потрібно врахувати. Я зрозуміла: це саме те, що потрібно», — ділиться вона.
«Програма відбувається в декілька етапів. Спершу потрібно пройти обстеження й підготуватися до вагітності. Далі — безпосередньо період виношування. Врешті-решт — пологи та післяпологовий період. На кожному етапі жінка отримує певні виплати згідно з договором. Це не стала сума, а вона залежить від багатьох факторів», — розповідає сурогатна мама.
У середньому, за її словами, жінка отримує близько $25 тисяч за всю програму.
Киянка зізнається, що реакція людей, які дізнаються, що вона — сурогатна мама, не завжди позитивна, адже в Україні це не зовсім типова практика.
«Мені б дуже хотілося, щоб люди були освіченими і розуміли, як відбувається ця програма. Це норма — тут немає нічого протизаконного. Але люди бувають дуже злими і доносять некоректну інформацію до своїх дітей. Це, своєю чергою, може вплинути на ставлення до моїх дітей у садочку чи школі. Я через це переживала», — зазначає Світлана.
«Так, я не буду кривити душею — моя основна мотивація фінансова. Я пішла на це, щоб забезпечити свою родину певним рівнем життя. Разом із тим, це не скасовує того факту, що я хочу подарувати радість батьківства іншим людям. У цьому є щось чарівне», — каже жінка.
Втім, деякі жінки бояться йти в цю сферу, адже завжди є ризик прив’язатися до дитини після народження. Світлана стверджує, що це не її випадок.
«Нікому не нав’язується думка, що сурогатне материнство — це для всіх. Ні від кого не приховують, що вам підсаджують чужий ембріон. Тобто генетично це чужа дитина. Ви підписали документи, народили її і віддали. Якщо відбуваються якісь гормональні гойдалки після пологів, то це не тому, що жінка віддала дитину, — це нормальний фізіологічний процес», — розповідає вона.
Великою перепоною може стати й позиція рідних та близьких. Киянка зізнається, що отримала підтримку від родичів.
«Я мало кому розповідала про участь у програмі. Насамперед знав мій чоловік, бо згідно із законом він має дати нотаріальну згоду. Так, у нього були певні хвилювання щодо мого здоров’я — чи це не нашкодить. Однак він розуміє, що сенсу переконувати мене немає. Така ситуація в країні, що з роботою зараз складно. Чоловік не може заробляти більше, тому довелося погодитися. Звісно, за мене дуже хвилювалася мама. Як і кожна мати, вона не хотіла, щоб її дитина ризикувала своїм здоров’ям, але зрештою підтримала мене», — каже Світлана.
Загалом сурогатне материнство — це етично складна процедура, яка балансує між шансом для безплідних пар і ризиками експлуатації жіночого тіла. Основні моральні дискусії точаться навколо комерціалізації народження дітей, перетворення жінки на «носія плоду», прав дитини на знання свого походження та психологічних наслідків для сурогатної матері.
Найбільша етична проблема — сприйняття дитини як товару, а тіла сурогатної матері — як інструменту, що загрожує гідності людини.
Особливо в країнах із низьким рівнем доходу жінки можуть ставати сурогатними матерями виключно через фінансову скруту, що ставить під сумнів добровільність і підкреслює соціальну нерівність.
Морально неоднозначним є процес виношування дитини з подальшою передачею, що суперечить природному біологічному та психологічному зв’язку між матір’ю та дитиною.
Питання про право дитини знати про своє походження, а також ризик відмови від дитини (наприклад, у разі народження дитини з інвалідністю) створюють складні етичні дилеми.
Багато релігійних спільнот вважають сурогатне материнство неприйнятним, оскільки воно порушує цілісність сім’ї та гідність зачаття.
Хоча в Україні сурогатне материнство є легальним і регулюється Сімейним кодексом, воно залишається глибоко дискусійним питанням, де кожна сторона — генетичні батьки, сурогатна матір та дитина — стикається з власними моральними викликами.
