Чому дії Туреччини викликають занепокоєння в «Ізраїлі»?
Як дії Туреччини змінюють баланс сил на Близькому Сході.
Італійський аналітичний центр Інститут Аспена опублікував аналіз, у якому оцінюється вплив регіональної політики Туреччини, зокрема її дій у Сирії, а також реакція «Ізраїлю».
В аналізі зазначено, що Туреччина відіграла активну роль у поваленні адміністрації Асада в Сирії з метою досягнення більш ефективного балансу сил. Було встановлено, що цим кроком вона наблизилася до своєї мети щодо ліквідації угруповань курдських комуністів РПК і СДС у Сирії.
Аналітики вважають, що зростаючий вплив Туреччини в регіоні, особливо в Сирії, може посилити її вплив на експансіоністські цілі «Ізраїлю». Тому «Ізраїль» почав розглядати такий сценарій як небезпечніший за ядерну бомбу Ірану.
Аналітики Інституту Аспена пишуть:
«У той час як міжнародна спільнота останнім часом зосередила увагу на діях «Ізраїлю» щодо зміни регіональної карти через серію військових нападів, Туреччина скористалася відкритими можливостями.
Анкара відіграла активну роль у поваленні режиму Асада в Сирії, прагнучи досягти більш сприятливого балансу сил уздовж своїх кордонів.
Від початку Туреччина підтримувала Сирійську національну армію як головну опозицію Асаду в Сирії. І хоча ХТШ (Хайят Тахрір аш-Шам) спочатку суперечив інтересам Туреччини, згодом він змінив свою позицію, наблизившись до турецької стратегії в Сирії.
Анкара створила численні військові форпости і уважно стежила за діяльністю всіх угруповань усередині країни».
Кінцева мета Туреччини
Підтримка Туреччиною повстанських угруповань і її активніша участь у Сирії були спрямовані на стратегічну мету — нейтралізацію курдських формувань YPG та створення потенційно протурецького уряду в Дамаску.
З 1984 року Туреччина веде боротьбу з курдським угрупованням РПК, яке має ідеологічні та стратегічні зв’язки із сирійською YPG. Цей затяжний конфлікт загострився у 2015 році після невдалих мирних переговорів, що змусило Туреччину активізувати військові операції проти курдських угруповань у Туреччині та Іраку.
Присутність курдських угруповань уздовж південного кордону Сирії Туреччина розглядає як екзистенційну загрозу.
Туреччина надала значну підтримку опозиційним групам у Сирії, зокрема військове навчання та допомогу у відновленні, щоб обмежити або усунути вплив YPG. Судячи з усього, Анкара готова продовжувати цю політику в майбутньому.
Довгострокова мета Туреччини полягає не в розчленуванні Сирії, а у відновленні сильної та єдиної сирійської держави. Такий підхід відповідає її ширшій стратегії регіональної стабільності.
Регіональний баланс сил
Іран, як один із ключових регіональних гравців, попри свої останні невдачі, вклав значні ресурси у ревізіоністські зусилля щодо перекроювання Близького Сходу.
Попри активізацію економічного співробітництва між Туреччиною та Іраном останніми роками, їхні погляди на геополітичні питання суттєво розходяться, особливо щодо Сирії та вірмено-азербайджанського конфлікту.
Іран виступає проти зростаючої участі Туреччини в Сирії і закликає до виведення іноземних військ. До того ж Анкара заявила, що вважає ядерну програму Ірану дестабілізуючою загрозою для регіону, яка може спровокувати гонку ядерних озброєнь.
Попри напруженість, Туреччина намагалася відігравати роль стабілізуючої сили, просуваючи багатосторонню дипломатію замість конфронтації та «максимального тиску» на Тегеран. Ця стратегія загалом виявилася успішною.
Взаємини Туреччини та «Ізраїлю»
У майбутньому відносини між Туреччиною та «Ізраїлем» у контексті сирійського конфлікту та загальної ситуації на Близькому Сході можна розглядати як ключовий елемент політичної динаміки, за яким варто спостерігати.
Деякі ізраїльські чиновники висловлювали занепокоєння щодо зростаючого впливу Туреччини в регіоні. Спеціальна комісія з безпеки, створена канцелярією прем'єр-міністра «Ізраїлю» і очолювана колишнім головою Ради національної безпеки Яаковом Нагелем, зробила серйозне попередження про потенційний військовий конфлікт з Туреччиною у 2025 році.
Він заявив, що Туреччина є потенційним суперником у боротьбі за політичне та військове домінування «Ізраїлю» в регіоні.
Однак реальна картина є значно складнішою.
Гостра критика Туреччиною дій «Ізраїлю» в Газі, її конкуренція з Тель-Авівом на світовому ринку військової техніки, а також її зростаючий вплив у Сирії сприймаються як потенційна загроза для «Ізраїлю» у довгостроковій перспективі.
Дії Туреччини в регіоні можуть підірвати експансіоністські амбіції «Ізраїлю» та сприяти відновленню сильної та незалежної Сирії.
Це також може вплинути на палестинців, відкрити новий фронт у діаспорі та посилити пропалестинські настрої як у регіоні, так і у світі.
