Чому громада не знає імен своїх «героїв»?

Якось дивно виглядає: відбулась революція, всі громадяни області, у т.ч. полтавці її підтримали. Згідно гасел всіх політичних партій все відбувається по-новому, а після виборів буде ще новіше. При цьому всьому дуже часто продовжують керувати на рівні області ті ж люди, які і керували раніше.

Взяти, зокрема керівника податкової міліції області. Це Малий Віталій Михайлович. Він і так з боями продерся до лав попередньої влади, очоливши податкових міліціонерів в травні 2013 року, і був згоден робити все що прийдеться, лиш би «не випасти із обойми».

Так, мало хто знає, що у лютому 2014 року Малий формував групу з числа податкових міліціонерів області для надання допомоги правоохоронцям при охороні обласної державної адміністрації та губернатора від «правосеків». При чому, будучи далекоглядним розумів, що у випадку поразки позбудеться свого крісла, а тому особисто участі у цьому зі своїми підлеглими не брав, а відсиджувався у кабінеті, даючи усні вказівки.

Після програшу перелякано з’їздив до міністерства за допомогою, проте його покровителів зняли.
Перемовини з місцевою владою, що він розпочав, пройшли не дуже. З’їздив вдруге до Києва – і от, «Алілуя!», він залишається на місці, працює за тими ж схемами, що й раніше.

А от як бути з тим, що працювати йому зараз фактично ні з ким. Навіть його заступник, якого він привів в Полтаву з собою – переховується від нього на лікарняних. Докерувався у свої 33 роки. Керівників відділів, які не вислужувались перед ним по «кришуванню» конвертів він ім’ям Майдану звільнив. Інші, хто мав можливість звільнились на пенсію.

До речі, про Майдан. Двоє із звільнених саме під час Майдану співробітників самі висловили небажання виконувати злочинний наказ по придушенню мирних акцій протестів, за що викликали на себе «гнів» Малого.

Так от, з огляду на підписання Президентом України закону про люстрацію хотілося б щоб громада знала та розуміла і вчасно могла впливати на те, щоб серед силових структур області не мали місце випадки продовження роботи таких співробітників, а тим паче керівників, які здатні перефарбовуватися в залежності від обставин та політичної ситуації в державі заради збереження посади та можливості особистого збагачення.

Крім того, наш обов’язок донести до високих кабінетів міністерств той факт, що зрадник – це той, хто зрадивши в минулому інших обов’язково зрадить їх в майбутньому.

Давати коментар нашому виданню Віталій Михайлович відмовився.