Чому ми так любимо плітки і таємниці інших людей

Таємна сила пліток: розвага, контроль і стратегія виживання.

Плітки давно вважають інструментом зближення людей

Для багатьох це — «серйозний гріх». Вони можуть і «підмочити», і відновити репутацію. Вони розважають і, як не дивно, можуть бути корисними.

Мова йде про плітки, які насправді характерні для більшості культур.

«За сприятливих обставин пліткують скрізь: і в селі, і в місті», — каже антропологиня з Вашингтонського університету Ніколь Гаген Гесс.

Однак саме слово «плітки» найчастіше асоціюється з негативними розмовами за чиєюсь спиною з метою нашкодити, принизити чи поширити неправдиву інформацію.

Втім, Гесс пропонує ширший погляд. На її думку, іноді плітки можуть бути формою соціальної взаємодії і навіть приносити користь.

Пліткувати про нас можуть друзі, родичі, колеги, суперники. Сюди ж, на її думку, можна віднести новини і навіть результати спортивних змагань.

Як плітки перетворилися на повсюдне, популярне явище, що виходить за межі статі, віку, культури та соціально-економічного становища?

Ось деякі з найпоширеніших теорій.

Плітки об’єднують

Деякі вчені переконані, що плітки активізують у нашому мозку соціальні зв’язки.

Еволюційний психолог і антрополог Робін Данбар уперше висунув цю ідею, порівнявши плітки з чищенням одне одного у приматів.

За його версією, це виконує не лише гігієнічну, а й соціальну роль.

Тварини чистять і вилизують одне одного, щоб виявити прихильність, примиритися після бійки, знизити стрес та визначити своє місце в соціальній ієрархії.

Це явище називають алогрумінгом.

Оскільки люди не мають шерсті, вони пліткують. Це сучасний еквівалент алогрумінгу, що виконує схожу функцію в побудові зв’язків та обміні соціальною інформацією, наприклад про те, кому варто довіряти, а кому — ні.

Навіть мова, на думку Данбара, розвивалася зокрема для того, щоб люди могли пліткувати.

Дослідження Дартмутського університету показало, що люди, які пліткують, не лише впливають на думки одне одного, а й стають ближчими.

«Ми припускаємо, що це дозволяє їм створити “спільну реальність”, — вказують дослідники.

Вони також виявили, що плітки сприяють співпраці в групі, а її учасники навіть готові ділитися грошима, якщо мають можливість попліткувати.

«Плітки — це складніше явище, ніж просто переказ чуток», — наголошують дослідники.

Келсі Маккінні, засновниця подкасту «Звичайні плітки» (Normal Gossip), добре знає, як пікантний анекдот може об’єднати незнайомих людей.

Коли вибухнула пандемія і люди були змушені сидіти на карантині, потреба в цікавих історіях дуже зросла.

«Я зрозуміла, що ми скучили за цим», — каже вона.

«Більша частина життя і сприйняття світу відбувається через розповідь, а плітки — це і є розповідь. Ми розповідаємо одне одному про себе. У цьому є небезпека, але є й багато хорошого», — зауважує вона.

Інструмент виживання

За мільйони років еволюції люди навчилися захищатися від можливої шкоди.

Завдяки передачі інформації ми дізнавалися про загрози у зовнішньому середовищі.

Хто раніше отримував інформацію, мав більше шансів на виживання.

У соціальній взаємодії мозок також прагне отримувати дані про інших: чим більше ми знаємо про оточення, тим легше нам створювати міцні соціальні відносини.

Це особливо актуально для жінок.

«Вони фізично слабші за чоловіків, — пояснює Ніколь Гаген Гесс. — Для них плітки — життєво важливий інструмент у стратегії виживання, особливо коли йдеться про взаємодію з незнайомими чи небезпечними людьми».

Виживання і наше місце в суспільстві також дуже залежать від репутації.

Погана репутація може мати згубні наслідки, вказує Гесс. Вона може підірвати ваше становище в суспільстві, обмежити економічні можливості і навіть вплинути на доступ до таких ресурсів, як їжа.

«Тому, коли люди пліткують про вас, це може суттєво зашкодити».

Плітки — це також форма соціального контролю, веде далі Гесс.

Люди намагаються керувати тим, як їх сприймають інші, тому контролюють одне одного за допомогою пересудів.

Іноді вони пліткують для захисту власної репутації, а іноді — для підриву конкурентів.

«Люди за своєю природою конкурують з іншими представниками свого виду. Це — вічний конфлікт».

Соціальна розвага

Втім, для більшості людей плітки — невинна розвага.

«Саме на таких плітках я і спеціалізуюся», — каже подкастерка Маккінні.

Своє захоплення вона пояснює тим, що виросла в релігійній сім’ї, де її вчили, що пліткувати — гріх.

«Гарна плітка одразу вилітає з ваших уст, — жартує вона. — Без них світ був би страшенно нудний».

Плітки стали невіддільною частиною нашого життя — і неважливо, йдеться про розваги, виживання чи соціальні зв’язки, додає антропологиня Гесс.

«Але вони мають реальні наслідки, — застерігає вона. — Якби це були лише випадкові неформальні розмови, то не впливали б так сильно на добробут і соціальне життя».