Чому наших письменників не знають за кордоном?

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Як би ми не пишалися українською літературою, але є нехитрий спосіб виміряти її справжній тонус у світі. І це – кількість гасел у багатомовному розділі "Українські письменники" у Вікіпедії.

Взагалі таких розділів понад 60. Це вже не погано. Але лише 4 мовні редакції мають в активі понад 100 гасел про українських письменників: московська – 610; німецька – 235; польська – 157; англійська – 148.

При чому московська як завжди гібридна, вона ж бо не пропонує поняття "Українські письменники" – натомість "Письменники України". Ну й пакують у цю категорію всіх булгакових з ільфо-пєтровими.

Середнячки: вірменська – 88; чеська – 72; французька – 60; білоруська – 43; хорватська – 33; румунська – 30; італійська – 26; каталонська – 25; шведська – 21. Ото і все. Решта не мають і двох десятків статей, як правило гасла вичерпуються Франком, Українкою, Шевченком і всюдисущим вікіманом Курковим, чиї агенти створили чи не найбільше мовних статей про цього генія сучасности!

Коротше: українських письменників та нашої літератури не бачать ЗОВСІМ Балкани (крім Хорватії), все Середземномор'я (крім Каталонії). Нарочито ігнорує голландськомовна кількамільйонна Вікіпедія (4 гасла про українських письменників, порівняйте з московським блоком – 324 гасла!).

У підсліпуватих на українську літературу редакцій у жалюгідний десяток гасел постійно вписують лікаря Амосова, Гоголя, Нікалая Островського, Алєксієвіч і Симона Петлюру. Можуть порадувати самотнім Жаданом або Андруховичем, якому чомусь вкладають в уста любов до московської мови.

Треш. Повна відсутність наших культових фігур у сильних 100000+ мовних редакціях Вікіпедії. І це, звісно, дзеркало загальної картини "просування української культури" закордоном. І пряма причина того, що нам так важко шукати союзників навіть у Європі, особливо коли діло доходить до війни з Ордою.

Натомість ординські Пушкіни з Толстими й Пєлєвіними – на всіх мовних редакціях. Видно що "культурну пропаганду" там рухають з азартом – по якихось своїх, невидимих для стороннього ока каналах.

Звісно, можна зазирнути до македонців чи албанців. І побачити, що їхні літератури не вшанували навіть порожніми категоріями більшість мовних спільнот Вікіпедії.

Але колись же фізичний розмір України має перейти в якість. Инакше нас будуть об'їдати – у тому числі територіяльно. Більш верткі сусіди, яким не облом наскирдувать понад 200 мовних статей про нуднєйшого богохульника Толстого.