Варення із чорнобривців, або як смакує мамин квітник

Чорнобривці – наш символ, наш оберіг, наше все.

На чорнобривцях – тонкошкірий сніг,
а я усе відтягувала осінь,

Як тятиву… Та так і не вдалося
терпкого часу зупинити біг. Гірчить в повітрі. На душі гірчить.

Я знала – все удосвіта минеться. І ось – на чорнобривцях сніг лежить,
як на мені. Не обмине й мене це…

Мудріше, втім, – не кликати журби
і не спиняти погляд на долівці.

А я дивлюсь на сплутані чуби
під снігом перемерзлих чорнобривців…
(Юлія Бережко-Камінська)

Чорнобривці – наш символ, наш оберіг, наше все.

Але звідки вони з’явилися на наших землях, щоб пустити глибочезне коріння в українських душах?

Згідно з деякими свідченнями, до Європи їх завезли у XVI столітті з Америки. Індіанці називали чорнобривці магічним провідником: ці дивовижні золотисті квіти допомагали шаманам шукати справжнє золото, на яке з таким шаленством накидалися європейці.

Жовтава квітка й неймовірна слава про неї швидко ширилися європейським континентом, отримуючи при цьому різні назви. Англійці їх назвали «меріголд» («золото Мері»), німці – «студентська квітка», китайці – «квіткою десяти тисяч років», а українці – чорнобривцями (а ще – оксамитець та повняки).

Наукова назва квітки – Tagetes – походить від імені онука давньоримського бога Юпітера — Тагеса (Тагета). Цей божественний юнак умів пророкувати майбутнє й передав людству вчення про дивінацію – вміння вгадувати майбутнє за допомогою інтуїції та волі богів. І взагалі, маючи зовнішність хлопця, він володів розумом мудреця.

У перекладі з мови науатль (найпоширеніша індіанська мова Мексики, близько двох мільйонів носіїв) cempasúchil означає «квітка з двадцятьма пелюстками». Легенда розповідає про молоду закохану пару ацтеків. Щодня по обіді вони підіймалися на гору неподалік селища, аби принести богові Сонця Тонатіу дарунок – квіти. Він з’являвся, усміхаючись їм з висоти, а вони обіцяли любити одне одного навіть після смерті.

Коли на землі ацтеків прийшла війна, закоханим довелося розлучитися. Дізнавшись про смерть милого, дівчина востаннє піднялася на гору й благала бога Тонатіу об’єднати її з коханим назавжди.

Бог Сонця огорнув згорьовану гарячими променями й перетворив її на квітку з пелюстками настільки ж яскравого кольору, як сонячне проміння. За мить до чарівної квітки підлетіла колібрі – це й був юнак, який став птахом. Квітка розкрилася, розгорнула свої двадцять пелюстків і наповнила світ навколо містичним ароматом. Так на світі з’явилася cempasúchil – мексиканська квітка мертвих.

Вважається, що золотистий колір пелюсток і аромат допомагають душам померлих знайти дорогу додому під час цього свята, яке відзначають 1 і 2 листопада. Пелюстки чорнобривців розсипають уздовж доріжок і прикрашають ними сімейні вівтарі – «офрендас», оточені свічками, стравами, особистими речами й фотографіями.

У стародавній Індії чорнобривці брали участь у святкуванні Дівалі. Це свято врожаю та світла, символ перемоги добра над злом, яке відзначають уже багато століть в Індії, а також у Японії, Таїланді, Непалі, Шрі-Ланці й у багатьох країнах, де є індійська діаспора. Загалом Дівалі святкує понад мільярд людей! За масштабом і яскравістю воно нагадує наш Новий рік, але якщо в нас навколо мішура та «дощик», то там – море чорнобривців.

У В’єтнамі чорнобривці є однією з головних новорічних прикрас і символізують довголіття.

Цікаво, що татуювання із зображенням чорнобривців, які символізують вірність і довголіття, використовують деякі таємні кримінальні спільноти Китаю.

Попри заплутані народні назви, чорнобривці є корінними для Америки: близько 50 видів походять із Північної, Центральної та Південної Америки. Наприклад, «африканські чорнобривці» (Tagetes erecta) стали відомі європейцям із насіння, привезеного з Африки, а «французькі чорнобривці» не з Франції – просто їх інтенсивно культивували там і поширювали в Європі та світі.

Найпопулярніші види чорнобривців

• Чорнобривці прямостоячі (африканські) – високорослі (до 130 см), з великими кулястими або хризантемоподібними квітами жовтого й помаранчевого кольорів.

• Чорнобривці розлогі (французькі) – компактні (до 50 см), рясно квітнуть, мають різноманітне забарвлення – від жовтого до двоколірного.

• Чорнобривці тонколисті (мексиканські) – найнижчі (до 40 см), з дрібними простими квітами, які формують пишні кущі.

Вони нагадують маленькі соняшники. Крім декоративної краси, чорнобривці мають практичну користь: їхній аромат відлякує шкідників, а пелюстки використовують у медицині та кулінарії. Відомі як природний засіб від стресу, запалень, інфекцій, а також як інгредієнт у салатах, маринадах і навіть напоях.

В Сакартвело з висушених пелюсток виготовляють знамениту приправу – імеретинський шафран, який додають у м’ясні, овочеві страви та соуси.

Чорнобривці також стають основою для квасу, «шампанського», варення й аджики. Напої з них мають насичений аромат і навіть легку ігристість.

Хай згине зло… Хай правда оживе,

Й покинуть нашу землю всі чужинці,
А небо буде тільки дощове,
Буде родина, мати й чорнобривці…
(Т. Панасюк)