Чому Зеленському потрібно продовжувати війну — і чому припинення вогню йому не вигідне.
Україна стоїть на роздоріжжі. Один шлях — мир і відновлення. Інший — хаос, поразка й втеча тих, хто нині вдає з себе патріотів.
Зеленського обрали антиподом Порошенка. Суспільство втомилося від конфлікту, риторики «армія, мова, віра» та невиконаних обіцянок миру. Зеленський прийшов із мандатом припинити війну. Але за п’ять років він не лише не досяг миру, а й не зміг домовитися з путіним і, більше того, не підготував країну до повномасштабної війни.
Сьогодні, після трьох років трагедії, у Зеленського три сценарії. І лише один із них пропонує кінець війни — але він і є найнебезпечнішим для нього.
-
Перемир’я на умовах Трампа
Цей варіант — кінець війни, але й кінець влади Зеленського. Перемир’я, особливо якщо воно передбачає компроміси й поступки, призведе до нових виборів. І їх Зеленський програє. Бо ні параду на Красній площі, ні кави в Ялті не буде. А після виборів постануть складні питання:
-
про неготовність до вторгнення у 2022 році,
-
про розмінований Чонгар,
-
про дороги замість оборони,
-
про мільярди, які пішли в кишені «ефективних менеджерів».
Тому цей сценарій не потрібен ані Зеленському, ані його оточенню. Він смертельно небезпечний — і політично, і юридично.
-
Продовження війни
Найзручніший варіант. Поки триває війна — немає виборів, критика обмежена, влада зберігається. Усе під контролем. Запит на перемогу — чудовий інструмент для мобілізації. А прохання про мир легко можна трактувати як зраду. -
Втрата і втеча
Якщо Україна програє й буде де-факто поглинена росією, Зеленський і його оточення вже готові до евакуації. Мільйони — за кордоном, майно — зареєстроване, статус героя — гарантований. Ніхто їх не судитиме, якщо України більше не буде. Цей сценарій — катастрофа для країни, але не для Зеленського та його «команди» особисто.
Звідси — і поведінка Зеленського на міжнародній арені:
-
він саботує будь-які ініціативи Трампа для зупинення бойових дій,
-
зриває домовленості, зокрема критично важливі угоди зі Сполученими Штатами,
-
дозволяє собі недипломатичну поведінку в Овальному кабінеті,
-
критикує американську адміністрацію на опозиційних телеканалах США.
Усе — заради однієї мети: не допустити перемир’я. Бо перемир’я = кінець його влади.
Але Трамп може піти іншим шляхом. Не військовим. Не геополітичним. А суто прагматичним — ініціювати зміну режиму в Києві. Це можна зробити просто: оприлюднити компромат на найближче оточення Зеленського.
Чутки про це вже з’явилися — мовляв, готуються санкції проти Єрмака, Татарова, Міндіча, Шурми, Кулубаєва та інших. Це означає, що починається підготовка до тиску.
Розв’язка близька. Трамп — не Байден. Він грає жорстко й відкрито. І він не дозволить, щоб його зусилля з припинення війни були публічно зірвані.
