Децентралізація

Я вже неодноразово порушував тему передачі земель з державної у комунальну власність, разом з тим і передачу повноважень від розпорядника – обласних управлінь Держгеокадасту до органу місцевого самоврядування (сільських, селищних та міських об’єднаних територіальних громад).

Трохи історії… вперше реалізацію ініціативи передачі земель громадам було реалізовано у 2018 році, коли держава мотивуючи громади до об’єднання, передала новоствореним ОТГ всі сформовані земельні ділянки (ті які мали кадастрові номери), це дійсно в певній мірі стало стимулюючим чинником для громад і процес, тоді ще добровільного об’єднання дещо прискорився.

Наступним етапом стало – друга черга передачі зазначених земель у 2019 році після проведення інвентаризації. Вона включала в себе передачу земель сільськогосподарського призначення громадам, які утворилися протягом 2018 року та допередачу проінвентаризованих земель громадам, що не змогли отримати її у 2018 році через те, що ділянки були не сформовані.

Загалом обидва етапи можна назвати мотиваторами об’єднання для сільських селищних та міських рад, які ще не прийняли такого  рішення.

У 2020 році, коли пройшли вибори до органів місцевого самоврядування і всі громади вже стали об’єднаними, гасло «передати землю громадам» і морально і юридично втратило свою актуальність, оскільки процес об’єднання завершився на 100%.

Єдиним правильним рішенням у такому випадку була б реалізація ініціативи внесення змін до ст. 122 Земельного кодексу України в частині розпорядника земель. Тобто не передавати ділянки частинами, а просто віддати повноваження, це і для громад було б чіткою зрозумілою позицією, що вони господарі на власній території і для громадян, які чітко б знали що відповідно до закону – розпорядник сесія громади і звертатись необхідно саме сюди.

Що ж відбувається зараз насправді. У кінці 2020 року Держгеокадастр знову передає громадам землі, ті які були проінвентаризовані у 2020 році плюс раніше сформовані. Але на просто, як це було зроблено у 2018-2019 роках, а з приміткою, за якою громадам не передали землі, на які обласними управліннями Держгеокадасту були раніше видані дозволи громадянам, також ті ділянки, які виставлені на аукціон (до проведення такого аукціону) і ті землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не були проінвентаризовані (їх просто «не помітили» або не встигли проінвентаризувати).

Таким чином склався так званий «розпорядчий колапс».

Частиною земель, які передані ОТГ і право громади за собою пореєстрували, розпоряджаються сільські, селищні, міські громади шляхом прийняття відповідних рішень на сесійних засіданнях.

Ще однією частиною сільськогосподарських земель розпоряджаються обласні управління Держгеокадасту, це ті ділянки, які не були передані громадам і для того аби затвердити проект чи отримати дозвіл на його розробку потрібно звертатись саме до цього розпорядника. Слід зауважити, що таких земель не мало.

І просто унікальна ситуація: обласне управління Держгеокадастру передало земельні ділянки громаді, але ОТГ за собою право не зареєструвала, тобто рішення з боку держави відносно земельної ділянки прийнято і громадянам на підставі цього відмовляють у видачі дозволу (типу необхідно вже звертатись у громаду), а громада не зареєструвавши за собою право, дає теж громадянам відмови, бо юридично земельні ділянки ще не комунальної власності.

Заручниками в таких ситуаціях традиційно є прості люди, які через нелогічні дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень так і не мають можливості реалізувати своє, законом передбачене право.

Логічно було б завершити цю публікацію словами про те, що необхідно просто трохи почекати, Держгеокадастр завершить реорганізацію і перестане приймати розпорядчі рішення щодо земель, а Верховна Рада України ось-ось проголосує у другому читанні законопроект № 2194, який вже у сесійній залі і згадані повноваження просто перейдуть до ОТГ.

Але сьогодні все відбувається дещо по іншому, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 05.04.2021 року скасовано ліквідацію обласних управлінь Держгеокадасту і реорганізацію в цілому, а процес реорганізації повернуто в зворотній бік (тобто все повернеться на свої місця).

Щодо долі законопроекту № 2194, то виходячи з рішень уряду, стає очевидним, що його не проголосують, принаймні у цій редакції.

Таким чином земельна децентралізація фактично зупиняється і громадам, залишається просто спостерігати, а люди як і раніше шукатимуть правди по владних коридорах.