День (не)ЗАЛЕЖНОСТІ. Чи є він насправді?
Комунальники працюють без відпочинку: за вказівками «згори», вішають сотні нових жовто-блакитних стягів, вимітають сміття, що цілий рік спокійнісінько лежало на вулицях міста, бригади робітників кладуть асфальт навіть уночі, по всіх більш-менш великих містах готують сцени й проплачуть пісні-танці – країна готується відзначати День (не)ЗАЛЕЖНОСТІ.
У столиці Президент готує парад, шоу, свято-обіди-кульки-квітиШевченку-парадвишиванки - усе, аби замилити очі своєму народові, тим, хто ще бодай щось бачить крізь сіру машкару перед очима.
Що є незалежність для держави й для кожного з нас як складової цієї держави? Незалежність – це можливість приймати самостійні рішення. Незалежність – це рішучі дії. Незалежність – це гордість за себе та відповідальність за свої вчинки. Це – свобода й рівність. Це – упевнене сьогодення й світле майбутнє.
Я не меркантильний, навпаки. Проте на мою думку, Незалежність – це усміхнена родина, яка має доглянутих дітей та власне житло, має гарно накритий стіл, теплі батареї та гарячу воду, це родина, яка думає про саморозвиток і те, що їй зробити для своїх близьких – мільйонів своїх братів і сестер – українців. Але такий розклад можливий тільки у НЕЗАЛЕЖНИХ людей, які не заклопотані, де вони завтра житимуть і що їстимуть, у людей, які не заклопотані, що завтра годувальника сім’ї заберуть на війну, а матір із дітьми виселять із їхнього законного житла через борги за комунальні послуги.
Що робить влада й Президент як гарант Конституції, аби незалежні люди будували незалежну країну?
Спершу він пообіцяв, що припинить війну за місяць свого правління. Тепер він і провладна команда говорять, що в Україні триває АТО, і що наші бійці контролюють ситуацію.
Шановні, схаменіться! АТО – антитерористична операція – це коли є група терористів, яку покликані ліквідувати загони спецпризначення, які вчилися цьому й проходили відповідний вишкіл. Що ми бачимо зараз? Багато селищ і міст, Полтавщини, зокрема, залишилися майже без чоловічого населення. Хіба це АТО? Коли молодих хлопців щойно з університету відправляють під кулі на повномасштабну війну – це не АТО. Коли комбайнерів, учителів, лікарів, клерків, фермерів, водіїв та чоловіків інших сотень професій, проте не військових, відправляють на війну без належного спорядження та підготовки – це не АТО. Завжди слід називати речі своїми іменами. Те, що триває на сході України – це не АТО, це війна. І якщо Президент не припиняє війну, він змушує її тривати далі, а це тисячі наших життів, життів наших із вами рідних і близьких. Це війна. І українська верхівка при владі зацікавлена в ній. Це не АТО, це війна чинної української влади проти українців. Це відбирання нашої незалежності й прищеплювання нам (не)ЗАЛЕЖНОСТІ.
Уряд вчергове підвищив ціни на комунальні послуги, і це не остаточні тарифи. 2/3 заробітної плати піде, щоб оплатити комунальні послуги. А пенсіонери? Для більшості з них, комуналка виходитиме більше від мізерної пенсії. У стареньких накопичуватимуться борги, за які їх виселятимуть на вулицю за допомогою безкоштовних адвокатів. Добрими намірами встелена дорога…до такої (не)ЗАЛЕЖНОСТІ. Це геноцид нації. Це війна уряду й Президента проти свого народу.
Іде війна. Віна на сході, війна між чиновниками, війна між урядом і людьми. Хто в силах зупинити пролиття крові? – Інтелігенція. Свідомі й освічені українці, яких майже не лишилося.
Свідоме знищення української еліти з 1919, 1977, 1933-34, 1939 ,1941, післявоєнні чистки – українську еліту планово й систематично знищували. І продовжують знищувати. Тільки вбивство розтягнулося в часі. Замість кулі й таборів, людину змушують конати, її прирікають на сіре існування, обкладають податками, позбавляють гідної оплати праці, коло її проблем звужують до виживання, сферу інтерсів – до споживання підготованих зомбоновин.
Інтелігенти в нас є, інтелігенції як прошарку – немає. Учителі й лікарі, викладачі, професори, інженери – спитайте в них, де їхня незалежність. Спитайте про це в хлібороба, шахтаря, військовослужбовця, спитайте у людини, що була на організованій владою війні на сході. Але спершу, спитайте в себе. Де наша незалежність?
Незалежність – не в кількості стягів біля міськвиконкому й не в масштабах шоу на 24 серпня, незалежність не в кулявлобі й не в Президентові, який відправив на безглузду бійню тисячі наших громадян, а мільйони обклав захмарними цінами й тарифами.
Незалежність не в білбордах і не в гаслах, вона в кожному з нас, у наших вчинках, у наших справах.
Незалежність – у чистоті вулиць, будівель і душ, якої немає. Незалежність – у гордості за країну, якої немає. Незалежність – у суверенітеті, якого немає, у гідному житті, якого немає. Незалежність у нас, українцях, яких…
НІ! Поки ще є. Ми ще є! Нас знищують, проти нас ведуть повномасштабну війну, від куль на сході, до куль у телевізорі. Нас намагаються знищити й позбавити найдорожчого – волі й НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Але поки ми єдині, поки ми разом, поки ще інтелігенти є серед нас, варто боротися, варто думати, діяти, намагатися, варто стояти на останньому бастіоні Незалежності.
Ніколи нас ще не було підкорено. І хто іде на нас зі зброєю, сам від неї поляже.
Геннадій Сікалов
