День пам'яті жертв примусового виселення інгушів і чеченців
23.II.1944 року совєцький режим розпочав каральну операцію під назвою "Сочевиця". Було депортовано до півмільйона чеченців та інгушів.
Керована "вождем пролетарів" Іосіфом Сталіним кривава диктатура виправдовувала свої злочинні дії вигаданим "пособництвом фашистським загарбникам". Показово, але жодного факту до тепер московити не оприлюднили!
14 листопада 1989 року і 26 квітня 1991 року було ухвалено закони урядовцями СССР та РСФСР "Про реабілітацію репресованих народів", які в основному дублювали один одного. А вже 23 лютого 1994 року, у 50 річницю депортації, лідер чеченського народу Джохар Дудаєв заявив, що відтепер ічкерійці більше не відзначатимуть цю дату як жалобу, бо того прагнули окупанти.
«Нашим ворогам хотілося б бачити чеченський народ у вічній жалобі, проте цьому не бувати. Відтепер цей день буде Днем відродження чеченської нації, Днем сили духу та віри, які врятували наш народ від знищення...», – заявив Дудаєв на пам'ятному мітингу у столиці Чечні.
Що ж сталося 89 років тому на Північному Кавказі? Кремлівський режим скоїв жахливий злочин проти людяності, адже чеченці, як і деякі інші народи Совєцької імперії (інгуші, кримські татари, турки-месхетинці), були поголовно висилені до Сибіру та Середньої Азії – у люті морози сотні тисяч людей були звантажені в ешелони як худоба і відправлена на смерть на Схід.
«Перш ніж підводити заднім числом обґрунтування під сталінські рішення, внаслідок яких загинули сотні тисяч безвинних людей, не погано було б зазирнути на мапи бойових дій на Кавказі у 1942-1944 роках і побачити, що територія Чечено-Інгушетії взагалі не була окупована німцями. Вже з одного цього факту не могло бути масової співпраці, ні Вермахтом, ні з СС, ні з ґестапо. Але у Москві все бачилося інакше, як через криве дзеркало», – коментує події відомий чеченський політолог зі світовим ім'ям Абдурахман Авторанов.
Депортація розпочалася о 5:00 і Сталін особисто стежив за перебігом виселення чеченців та інгушів. На його ім'я Лаврєнтій Бєрія надсилав секретні телеграми, повідомляючи, що «у залізничні ешелони завантажено 478 479 осіб, у тому числі 91 250 інгушів. За час проведення нашої операції заарештовано 1016 антисовєцьких елементів із-поміж чеченців та інгушів; провокаторів розстріляли на місці».
Здійснювали каральні заходи 19 тисяч офіцерів і бійців НКВД (не рахуючи понад 100 тисяч солдатів регулярної Червоної армії, знятих зі Степового фронту), стягнуті з різних областей. Прикметно, але значна їх частина до цього брала участь в операціях із виселення карачаївців та калмиків, а затим братимуть участь у майбутній операції з виселення балкарців і кримських татар.
Нині за даними незалежних істориків, загальна чисельність втрат чеченської нації впродовж депортації (точніше, від 1944 до 1957 років – прим. ред.) становила шалених 50%. Сьогоднішні кремлівські маріонетки в особі клану Рамзана Кадирова, поставлені Москвою в окупованій Чечні, святкують день катів ічкерійців 23 лютого і забороняють згадувати про геноцид та своїх закатованих предків, чиї останки спочивають на всьому шляху від берегів Тереку і Сунжі до Казахстану.
Втім, "Останній Бастіон" також нагадує читачам про те, що всі ми мусимо пам'ятати про нелюдські злочини, вчинені окупаційною совєцькою владою. Кожна жертва неодмінно має бути відплачена ворогом.
