Депортація кримських татар
Витоки депортації кримських татар 18 травня 1944 беруть свій початок у ворожих відносинах Росії до Кримського ханства. Претендуючи на території колишньої Золотої Орди, Росія ще в XVI столітті захопила Казанське, Астраханське, Сибірське ханства, Ногайську Орду. І тільки наприкінці XVIII століття російськії імперії вдалося окупувати Кримське ханство.
Царським урядом неодноразово розглядалася можливість поголовного виселення корінного населення, але було вирішено проводити політику поступового його витіснення з півострова.
У долі кримськотатарського народу настало «чорне сторіччя», під час якого його чисельність у Криму через вимушену еміграцію скоротилось у п'ять разів, з понад 500 тис. (за іншими даними, з 1 млн. осіб) в 1778р. до 103 тис. в 1870р.
Падіння царизму і встановлення радянської влади в Криму не змінили становища. Навпаки, військові дії, грабіжницькі конфіскації й продрозкладка, голод 1921-1923 рр., колективізація, репресії, посилений приплив мігрантів з Росії та України посилили безправ'я кримськотатарського народу і призвели до скорочення його чисельності.
Підготовка та здійснення депортації.
Реалізувати ідею «Крим без кримських татар» вирішилося комуністичне радянський уряд. Москва скористалася війною з Німеччиною. Невдачі при обороні Криму, який вже до осені 1941 р. був повністю взятий німцями, провали партизанського руху, відновлення традиційно підозрілих відносин до «інородців» серед російської частини населення сприяли створенню міфу про поголовну співпраці кримських татар з німецькими військами.
У липні 1942 р. керівники так званого «партизанського руху Криму» О.М. Мокроусов і А.В. Мартинов направили керівництву СРСР доповідну про те, що «переважна більшість кримських татар гірської та передгірної частин пішло за фашистами».
Навесні 1944 у щойно знову окупованому радянськими військами Криму були проведені «активні заходи з очищення території від антирадянських елементів». Були залучені війська НКВС і НКДБ, додатково мобілізовані 20 тисяч солдатів.
10 травня Берія доповідав Сталіну: «Враховуючи зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і, виходячи з небажаності подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на Ваш розгляд проект рішення ДКО про виселення всіх татар з території Криму. Вважаємо за доцільне розселити кримських татар як спецпоселенців в регіонах Узбецької РСР для використання на роботах як у сільському господарстві - колгоспах, радгоспах, так і в промисловості та на будівництві ».
11 травня 1944 постанову ДКО № 5859 «Про кримських татар» було підписано Сталіним, що передбачала виселення всіх кримських татар з Криму в Узбекистан, а додатковою постановою від 21 травня 1944 наказувалося їх переселення в деякі області Росії.
У Криму в квітні, а потім на початку травня в терміновому порядку були проведені дві переписи кримських татар. 10 травня нічого не підозрюючих мешканців багатьох гірських і передгірних сіл погнали на ремонт доріг, де вони працювали цілий тиждень. 18 травня по цих дорогах їх усіх вивезли з рідних місць.
Напередодні депортації у квітні - першій половині травня 1944 серед кримських татар стала проводитися кампанія з формування трудової армії. Людей, серед яких було багато підлітків, не питаючи їх згоди, відправляли до трудових таборів на Північ, Урал, де використовували їх працю на будівництві доріг, заводів, на лісозаготівлях.
У таборах Рибінська (Росія) перебувало близько 2 тисяч осіб, цілий ешелон кримських татар був відправлений до Казахстану в табори поблизу м Гур'єва. У Куйбишевської області (Росія) кримських татар містили в діючих виправно-трудових таборах, де над ними, ослабленими та напівголодними, знущалися кримінальники.
Якщо мобілізація в радянську армію позбавила кримськотатарські родини їх опори - чоловіків самого працездатного віку (за оцінками від 30 до 50 тис. осіб), а окупація в корені підірвала матеріальні основи існування, то трудова армія замела залишки чоловіків і підлітків, на яких хоч якось то трималися великі, як правило, багатодітні кримськотатарські родини. Тому що залишилися в Криму татари зустріли акцію по депортації вже знесиленими, мало здібні до виживання, на межі економічно і морально пригнічені й безпорадні.
Рано вранці 18 травня 1944 почалася операція з висилки кримських татар, яка була закінчена до 16 години 20 травня: 67 ешелонів переповнених кримськими татарами товарних вагонів були відправлені на схід, в Середню Азію і на Урал.
Операцією керували заступник наркома внутрішніх справ СРСР І. Сірка і нарком внутрішніх справ Узбецької РСР А. Кобулов. Загальне керівництво здійснював нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія.
Жителів віддаленого рибальського селища на Арабатській стрілці Кримського півострова «забули» вислати разом з усім народом. Бо звіт про успішне завершення операції був уже переданий до Москви, їх завантажили в баржі та, відбуксувавши далеко в море, потопили.
За остаточними даними НКВД, з Криму були депортовані 191 014 кримських татар, за партійними джерелами, - 194 111 (47 тис. сімей). Після війни до них були направлені демобілізовані чоловіки та ті кримські татари, які проживали в інших республіках. За даними дослідників з числа самих кримських татар всього були вислані 238500 осіб, з яких діти та жінки становили 205.900 чоловік, тобто 86,4%.
Відділ моніторингу
