Дівчата заспівали гімн України і підірвали себе гранатою

ІСТОРІЯ
01 квітня, 15:38
Дівчата заспівали гімн України і підірвали себе гранатою

Вони були зовсім юними. Галині і Марії – лишень 18 літ, Наді – 24. Їм би жити, любити, дітей ростити! Ворог змусив їх взятися за зброю.

На сільському кладовищі села Хрінники колишнього Демидівського району є братська могила. Уже при незалежній Україні тут перепоховали вояків УПА, які загинули від рук енкаведистів.

До того їх могили були розкидані по лісах. Особливу увагу привертають на кам’яній плиті прізвища трьох дівчат: Галина Тарасюк, Марія Сич та Надія Сич.

Вони були зовсім юними. Галині і Марії – лишень 18 літ, Наді – 24. Їм би жити, любити, дітей ростити! Ворог змусив їх взятися за зброю.

Історія їхньої героїчної загибелі вражає.

Вона по крупинках зібрана у старожилів і зберігається у шкільній бібліотеці. 10 жовтня 1944 року під час облави «червонопогонники» випадково натрапили на криївку з повстанцями. Зав’язався жорстокий бій.

Три години мужні дівчата відстрілювалися. А коли закінчилися патрони, обнялися, голосно заспівали перший куплет «Ще не вмерла Україна», вигукнули прощальні слова: «Слава Україні!» – і у криївці пролунав вибух.

Галина Тарасюк ще залишилася живою. Їй відірвало руку, вибило очі, осколки посікли ніжні дівочі груди. Ледве жива, стікаючи кров’ю, вона виповзла з криївки, стала на повний зріст і насилу вимовила:

– Будьте прокляті, кати!

Енкаведисти оторопіли. Та один отямився – і пролунав постріл. Тіла дівчат їхні вбивці не забрали, а залишили серед лісу. Хотіли потім повернутися? Про це уже ніхто не розповість.

Серед ночі, таємно від людського ока, брати по зброї (або із сотні Сергія Скоропадського «Щита», або із сотні «Щупака») поховали їх у темному лісі неподалік знищеної криївки. У могилу поклали нехитрі дівочі речі, які знайшли у схроні: хрестик, флакончик одеколону, стріляну гільзу з кулі, що вбила Галину. А ще – пам’ятну записку, написану для нащадків хімічним олівцем: «Тут спочиває три лицарки, котрі згинули через московських катів, зробивши самі собі гранатою смерть. Краще згинути, ніж здатись катам на муки!» Лише через 48 років люди її відкопали і прочитали.

Усіх трьох дівчат знала жителька Хрінників Павліна Сич, яка не так давно померла. Та рік тому ми встигли записати її спогади. У юності вона жила з ними по сусідству. З Галиною і Марією ходила до школи.

– Надя і Марія не були сестрами, то однофамільці, – згадувала бабуся. – Помню їх всіх. Галина у школі сиділа за мною. На лиці груба, дерзка, настойчива. Думаю, що то вона підірвала. Коли їх розкопали, я всіх пузнала по скелетах. Галина дуже велика, росла, Марія менша, а Надя взагалі маленька. Сестра Галини на перезахоронення дала плаття, вельона. Їх вложили у труну.

А ще бабця Павліна розповіла, що батьків дівчат арештували і вивезли у Сибір. Звідти вони не повернулися. Непокори радянська влада нікому не прощала.

Джерело

Автор : Наталка СЛЮСАР
Читайте також:
Війна
Відверта правда про мобілізацію, чому справжньої битви за Київ ще не було, як тил зрадив військових і чому росія не збирається зупинятися ?
08 квітня, 18:17
Опінії
Нам всім потрібно більше потужної далекобійної високоточної зброї…
19 березня, 18:33
Війна
Воїн 67 ОМБр ДУК Валентин Крижановський розповів про нелегкий життєвий вибір, недостатнє забезпечення армії та волонтерську допомогу
16 березня, 17:25
Опінії
Свобода тільки тоді чогось варта, коли вона завойована кров'ю.
13 березня, 15:17
Війна
Крім оборонної складової перед нами доволі багато роботи ще й в тилу. Особливо на рівні законодавства, інституцій та суспільства.
11 березня, 21:31
Опінії
Для москвинів Тарас Шевченко був таким же лютим ворогом, якого боявся царат, як Мазепа, Петлюра, Бандера.
09 березня, 20:22