Для Ірану контроль водних шляхів став новою «ядерною зброєю»
Протока страху: як Іран тримає світову економіку на гачку.
США та «Ізраїль» напали на Іран, щоб не дати йому створити зброю масового ураження, пише The New York Times. Однак виявилося, що у Тегерана вона була завжди.
Рішення встановити контроль над судноплавством через Ормузьку протоку — стратегічну артерію, через яку проходить 20% світових поставок нафти, — завдало величезної шкоди світовій економіці та призвело до стрибка цін на бензин, добрива й інші базові товари. Крім того, воно поставило на вуха військових стратегів у США та «Ізраїлі», яким довелося поспіхом розробляти варіанти, як вирвати протоку з рук Тегерана.
Американо-ізраїльська війна завдала значної шкоди державній системі Ірану, військово-морському флоту та заводам із виробництва ракет, однак майже не вплинула на його здатність контролювати протоку.
Таким чином, його теократичний уряд «яструбів» може вийти з конфлікту з готовим планом стримування противників, попри можливі обмеження ядерної програми.
«Тепер усі знають, що у разі повторення конфлікту в майбутньому блокада стане першим пунктом іранської “методички”», — сказав Денні Цитринович, колишній керівник іранського відділу ізраїльської військової розвідки, а нині науковий співробітник Атлантичної ради. — «Проти географії нічого не вдієш».
У п’ятницю президент Трамп заявив, що протока (яку в одному з постів він назвав «іранською») «повністю відкрита» для судноплавства. Аналогічну заяву зробив міністр закордонних справ Ірану. Водночас у суботу Корпус вартових ісламської революції (КВІР) заявив, що артерія залишиться закритою — що свідчить про розбіжності між іранським військовим і цивільним керівництвом у цьому питанні під час переговорів про мирне врегулювання.
При тому, що однієї лише перспективи появи морських мін достатньо, щоб відлякати комерційне судноплавство, Іран має і значно точніші засоби контролю: у його розпорядженні є ударні безпілотники та ракети малої дальності. За оцінками американських військових і розвідки, після кількох тижнів війни Іран зберіг приблизно 40% свого арсеналу ударних БПЛА та понад 60% ракетних установок — цього більш ніж достатньо, щоб у майбутньому взяти Ормузьку протоку під контроль.
Головна мета військової кампанії в Ірані під проводом США нині — зняти блокаду протоки, яка була відкрита на початку війни. США опинилися в неоднозначному становищі, і противники не залишили це без уваги.
«Незрозуміло, як розвиватиметься перемир’я між Вашингтоном і Тегераном. Але одне очевидно — Іран уже випробував свою “ядерну зброю”. Вона називається Ормузька протока. Її потенціал невичерпний», — написав минулого тижня у соцмережах Дмитро Медведєв.
Контроль противника над протокою змусив Трампа оголосити контрблокаду, і цього тижня ВМС США почали заганяти вантажні судна Ірану назад у порти.
Іран відповів не лише гнівом, а й насмішками. «Ормузька протока — це не соціальні мережі. Якщо хтось вас заблокує, ви не можете просто взяти й заблокувати його у відповідь», — написало у соцмережі X одне з іранських посольств, яке протягом усієї війни публікувало їдкі повідомлення про дії Трампа. Про долю протоки також було знято чимало відеороликів за підтримки штучного інтелекту, де американських та ізраїльських чиновників зображено у стилістиці конструктора Lego.
Однак наслідки американської блокади вже далися взнаки. На морську торгівлю припадає приблизно 90% економіки Ірану — близько 340 мільйонів доларів на добу — і цей потік останніми днями майже вичерпався.
Іран назвав блокаду ворожим актом і пригрозив її прорвати, але поки цього не сталося. Водночас США під час нинішнього режиму припинення вогню також не намагалися послабити контроль Ірану над протокою.
«Можливо, обидві країни бачать реальні можливості для переговорів і не хочуть ескалації просто зараз», — заявив цього тижня адмірал у відставці Кевін Донеган.
Іран уже намагався перекрити Ормузьку протоку, замінувавши її разом із Перською затокою під час війни з Іраком у 1980-х роках. Однак мінна війна є небезпечною, і десятиліття потому він ефективно застосував уже ракетні та безпілотні технології, загрожуючи не лише комерційним, а й військовим перевезенням.
Війна між США та «Ізраїлем», безумовно, підірвала можливості Ірану з виробництва озброєння, однак Тегеран зберіг достатню кількість ракет, пускових установок і безпілотників-камікадзе, щоб поставити під загрозу судноплавство в протоці.
Оцінки американської розвідки та військових дещо різняться, але багато посадовців заявляють, що Іран зберіг до 40% довоєнного арсеналу безпілотників. Вони зарекомендували себе як потужний засіб стримування. Якщо американські військові кораблі збивають їх без особливих труднощів, то комерційні танкери практично не захищені.
Іран також має достатні запаси ракет і пускових установок. На момент припинення вогню він зберіг приблизно половину цих систем. У наступні дні Тегеран дістав ще близько 100 із них, захованих у печерах і бункерах, у результаті чого їхня кількість зросла майже до 60% довоєнного рівня.
Іран також поступово витягує ракети, поховані під уламками після американських ударів по бункерах і складах. За деякими оцінками США, коли ця робота буде завершена, він відновить до 70% довоєнного арсеналу.
Посадовці підкреслюють, що розвіддані про запаси озброєння в Ірані не можуть вважатися абсолютно точними, а лише дають загальне уявлення.
Але навіть за всіх розбіжностей щодо ракетних запасів посадовці сходяться на тому, що у Тегерана достатньо озброєння, щоб у майбутньому переривати поставки.
Уряд країни вирішив не блокувати Ормузьку протоку в червні минулого року, коли «Ізраїль» розпочав кампанію ударів по ядерних об’єктах, до якої згодом приєдналися США.
Цитринович, колишній представник ізраїльської розвідки, припустив, що це рішення відображало обережний підхід верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї, який побоювався, що після блокади протоки до військової кампанії проти Ірану приєднаються й інші країни.
Однак аятолу Хаменеї було вбито в перший день нинішньої війни, і цей крок дав зрозуміти іранським посадовцям, що цілі Америки та «Ізраїлю» цього разу значно масштабніші.
«Іран вважав, що червневу війну “Ізраїль” розпочав, щоб досягти власних стратегічних цілей, — підсумував Цитринович. — Нинішня ж війна ведеться вже за зміну режиму».
