«До зброї!», «Лягай! Одинцем!», «Ладнайсь!» І ніяких тобі «аніжѐ»…

Поспішаючи ранком на роботу, автор на сходах зустрів сусідку – очі у бабці навсібіч, як у діджея Брауна після стимулятора, руки нервово мнуть жмут платіжок, губи як склалися на велику літеру «О», так і волають німо на увесь під'їзд...

Шарпає за рукав, пита: «Ти чув, шо женщин забриють?». Кажу: «Чув. Але вам призов не загрожує – пенсіонери будуть окопи копати за Патлаївкою». «Ой, та ти шо?! Ой, шо, людочки, робиться! Ой, на Володю тіко й надія…».

Уточнювати, на котрого з володь наша потомственна сепаратистка розраховує, було ніколи – ми запізнювалися добивати останній робочий тиждень Третього Року Від Різдва Вована Тутешнього. По-всьому, країна й у Новий 2022 рік увійде з темою закріпачення прекрасної половини. Перелік спеціальностей, «споріднених з військово-обліковими», буде топовим не лише для пузанів з військкоматів, а й для усього наляканого адамового потомства.

Адже не факт, що гірша наша половина отак з прожогу погодиться на «Kinder, Küche, Kirche» навіть на час медогляду новоспеченої воїтельниці. А прикиньте масштаби катаклізму – військкомати, які не могли чотири рази зловити одного квартального ухильника, накриє вал вісімнадцятирічних палажок з бальзаківськими парасками!

Ви уявляєте ту гримучу суміш у ліниво-вальяжній атмосфері райвійськкомату?! Та там не тільки дахи позносить, а й кашкети з кокардами.

І що? Невже для того, щоб переконатися в очевидному – переважна (від «абсолютної» утримуємося на рештках патріотизму) більшість жіночок у позарепродуктивному віці будуть визнані непридатними до служби? У вас, цвіль, що – зайві гроші? Так ті гроші – наші. І вбухано їх буде неміряно.

Попри заспокійливі спічі верховодів та їхній зáхват від ініціативи з розгортання боротьби за права жінок в армії, провокація Зе щодо повернення України до скіфсько-сарматських часів з кіннотою амазонок напружує. Не кожну нашу Галю приваблює доля Анки із сумнівного оточення Петьки та Василя Івановича.

Та й те, гарантії жінкам бути однаковісінько рівними з чоловіками у праві на проходження військової служби надав ще Отой Ну Його Як Його («державний зрадник, права рука Мотороли, а ліва – Гіві»).

«Стратегам» нагадуємо, що наразі вже кожен шостий-сьомий військовик у ВСУ – жінка на контракті. Добровільному!

Віднині ж мілітарне майбутнє світить першим, другим і третім скрипкам симфонічних, камерних і народних оркестрів, мисткиням усіх жанрів (баталістки йдуть за окремим списком), бібліотекаркам, бухгалтеркам, візажисткам, касиркам, майстриням машинного доїння корів, археологиням, манікюрницям, стюардесам, хормейстриням...

А от трасовички стануть кістяком розгортання дивізії маркітанток імені повії Люсі Арестовича. Яременку доручено набирати окрему десантну бригаду «Без табу» для диверсійної роботи в тилу ворога, знання російської обов´язкове.

Спеціальний батальйон буде сформований з вагітних жінок. Роти набиратимуться за принципом «на третьому місяці», «на восьмому», «на збереженні». Замполіткою у батальйоні, як стало відомо з джерел, наближених до Левченко-Гогілашвілі, буде призначена Верещук (хоч про вагітність не йдеться, але літати уміє, перебалакати ще нікому не вдалося, вже є досвід керівної роботи язиком поблизу лінії розмежування). З огляду на фізичні кондиції особового складу, батальйон моторизують самокатами і озброять полегшеними гранатами.

Боронь, Боже, винуватити нас у нерозумінні високого пориву «усі як один»!

Але і патріотизм, і націоналізм, і «де общеє добро...» тут ні до чого. Слушну і правильну ідею, як завше, паплюжать дилетанти. Бо навряд чи пані Маляр зможе пояснити, як їй вдасться раціонально використати мобілізовану до війська бабцю-повитуху.