Друг «Тенгрі»: in memoriam
Лави небесних захисників України поповнив незламний і нескорений Герой, уродженець Полтавщини за позивним "Тенгрі".
– На зв'язку!
– Давай.
А потім зі студентською невимушеністю плеснули по руках і хтось один застрибнув у вагон метро. Гримнула завіса дверей і стрічка потягу поповзла у тунель потойбіччя...
Відколи дізнаєшся про +1 у загибель з нашого кола, цинічна сука-свідомість самозахищається ритуальним набором візій. Цей сюжет, немов болючий мозоль після третього проколу не відчувається.
Тож і сьогодні ми залишилися топтатися на гранітних плитах платформи, а за скляною секцією вагонних дверей нам помахом салютнув "Тенгрі." Потяг рушив...
Про нього мовчать шпальти та канали, але у бойовому братерстві його згин – глухий смуток. Він прописався на війні та переїхав до покоцаних фронтом аулів Донбасу на ПМЖ.
Носій безцінного бойового досвіду, представник старшого покоління фронтових двіжувателів, вишколював молоду гідноту, множив на нуль козломордих і дивився на світ широким поглядом крізь оптику гвинтівки. Середньовічний трубадур назвав би його людиною-скелею і в такому означенні не лишилося б місця для літературної гіперболізації.
Натомість сухий фактаж: "Тенгрі" був велетнем в усіх сенсах, тому коли наближався, аби привітатися з людиною, її огортала тінь, густа і неохопна як полярна ніч. А ще він мав високовольтний погляд, якому важко було протиставитись, не відвернувши очей за кілька секунд.
Його кімната була схована у коридорних лабіринтах авдіївського Приюту – колонії фронтової шляхти з 2014 року. Коли ми там бічували після чергових прильотів по базі, він часто заходив до нашої секції, аби заварити чай, був небагатослівним і мав кілька цеглоподібних жартів на всі випадки життя.
Іноді вдавалося його розкрутити на кілька історій. Але для цього потрібна була вузька компанія, колективна атмосфера і майстерно смажений шашлик від "Жорика", складений у велику миску.
З огляду на його мовчазну природу відчувалося, що "Тенгрі" мав апофатичну манеру спілкування. Слова його обмежували, а мовчання об'ємно виражало сутності, які він мав на увазі.
Тá й багато про нього не скажеш, адже його профільні завдання і робота на солідну організацію лишали за дужками тріпотіння вербальних одиниць. Він був воїном з широкою душею і виявляв високу ефективність у полюванні на кацапську мразоту, тому не даремно ж його загибель не оминули увагою кілька масштабних медіаресурсів ворога.
