Другий фронт для ублюдочної росії

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Тож за кожним рукостисканням Реджепа Тайїпа Ердогана та Владіміра Путіна гряде чергова ескалація за участю реактивної артилерії та скорочення жилплощі "русского міра". Лише сліпий, тобто упереджений наполегливо не бачить цієї тенденції.

І після Тегеранського дефіле цей день настав. Локація зустрічі опонентів давня та обкатана, а саме – Карабах та вірмено-азербайджанське протистояння.

Шушинський блок діє у спайці "один народ – дві держави", власне так, як це було прописано у декларації за підсумками 44-денної війни 2020 року. Дату ре-активації артилерійських засобів вочевидь приурочено контрнаступу ЗСУ та звільненню теренів Слобожанщини.

Цей проміжок часу виявився максимально зручним з огляду на тимчасову деморалізацію кремля від провалу на Харківському напрямку. Щоправда, цього разу тюркська унія вийшла за межі проксі-війни і завдала удару безпосередньо московитам.

Ураження вірменських позицій для них, на разі, прозаїчний гарнір, проте делікатесом виявилася атака пункту дислокації прикордонних сил ФСБ у населеному пункті Гегаркуніке. У цьому ж районі колона техніки РФ, а саме неподалік населеного пункту Верин Шоржи потрапила під обстріл ЗС Азербайджану.

Попередньо Вірменія, як член москвоцентричного блоку ОДКБ звернулася до Кремля з проханням про допомогу. Але замість вогневої підтримки та дієвого посередництва отримала механічного клону Сєргєя Лаврова, який прибув до Єревану з метою глибокого протокольного вивчення питання.

Іншими словами москалі кинули своїх найтісніших союзників на Закавказзі й терези історії урівноважилися метафізичною відплатою Вірменській державі за тупу проросійську позицію. Зокрема і за співучасть в окупаційних діях на території Казахстану на початку 2022 року.

До слова, вірменське громадянське суспільство не відреагувало на залучення своїх силовиків до кривавого придушення казахського повстання вуличними протестами, а відтак прийняло статус спільника російської інтервенції. Вірмени не мали жодної емпатії до казахів, а до того їхні уряди виступали надійною політико-дипломатичною підтанцьовкою РФ в антиукраїнській лінії з 2014-го року.

Тим часом ЗС Азербайджану розгортають активності за кількома напрямками міждержавного кордону та стягують війська під Мартунінський район. Імовірно метою нинішньої ескалації є намір взяти під вогневий контроль стратегічно важливий канал сполучення, який використовують російські окупанти.

Під ураженням опинилося місто Горіс, яке є передпокоєм лачинського коридору, котрий є нерозрізаною пуповиною зв'язку з окупованою частиною Карабаху та містом Ханкенді. Як не крути, але дії тюркської унії просторово розмазують увагу кремля між Україною та Закавказзям і грають нам на руку.

Для московитів впродовж повномасштабного вторгнення в Україну азербайджанці вдруге відкривають другий фронт. Ублюдочна росія та її союзники перебувають у стадії тимчасової дезорієнтації та оговтуються після технічного нокдауну.

Одразу зауважу, що Туреччина та Азербайджан напряму і вголос визнають факт співпраці з рф за торговим та економічним напрямком, втім це не заважає їм протистояти москалям у військовій площині. І бонуси від застосування "Bayraktar" у вигляді спаленої техніки російських мразєй отримує ніхто інший, а саме Україна.