Джеймс Мейс — американський історик, який відкрив світу правду про Голодомор
Саме йому ми завдячуємо традицією вшановувати пам'ять жертв Голодомору свічкою у вікні.
«Ваші мертві вибрали мене», казав Джеймс Мейс, американський історик, який відкрив світу правду про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні.
Саме він був автором звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932-1933 рр., який започаткував висвітлення цієї теми та її подальше дослідження, і зрештою — визнання Голодомору геноцидом українського народу.
Джеймс Ернест Мейс народився саме в цей день — 18 лютого 1952 року в Маскогі, Оклахома, США.
Серед його предків були індіанці з племені черокі, котрі 1835 р. були змушені переселитися туди з корінних земель у Північній Кароліні та Джорджії. Саме цим фактом Джеймс Мейс пізніше пояснював своє зацікавлення геноцидами, зокрема Голодомором.
У 1973 р. він отримав ступінь бакалавра в Університеті Оклахоми, деякий час там же вивчав у магістратурі юриспруденцію. Але покинув її і вступив у магістратуру Університету Мічигана за спеціальністю «російська історія».
Його науковий керівник, знаний історик-україніст Роман Шпорлюк запропонував досліджувати український націонал-комунізм.
Захист дисертації «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.» забезпечив Джеймсу Мейсу ступінь доктора філософії з історії у 1981 році. У 1983 р. його робота була опублікована в «Гарвардській серії україністики». Відтоді він став одним з провідних американських фахівців з історії радянської України.
Темою Голодомору в Україні Джеймс Мейс почав серйозно займатися в 1981 р., коли його запросили допомогти у створенні книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи».
У той період, напередодні 50-х роковин Голодомору, українська діаспора в США докладала величезних зусиль для викриття злочинів комуністичної московської влади проти українського народу. У поєднанні зі сприятливою політичною кон'юнктурою у США це призвело до створення спеціальної комісії при Конгресі США, яка мала дати оцінку Голодомору 1932-1933 рр. в Україні.
У 1986-1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором цієї комісії, яку часто називали «комісією Мейса».
Саме він займався підготовкою її звіту, в якому було зафіксовано штучний характер Голодомору і його основну мету — знищення частини української нації для її остаточного підкорення.
Фактичний матеріал для цього звіту забезпечили гарвардський проєкт щодо джерел про Голодомор 1932-1933 рр. (1984-1985 рр.) та організована Джеймсом Мейсом дослідницька програма «Усна історія українського голоду 1932-1933 рр.».
Зібрані матеріали були видані в окремому тритомнику.
Пізніше, в 1990-х роках Джеймс Мейс подарував 200 годин аудіозаписів неоціненних свідчень бібліотеці Верховної Ради України.
У 1993 р. Джейм Мейс переїхав в Україну — країну, яку сприймав як свою.
Мейс одружився з українкою Наталією Дзюбенко, та жив у Києві, на Троєщині. У 1995-2004 рр. був професором Києво-Могилянської академії, у 2001- 2002 рр. — професором Міжнародного Християнського університету в Києві. Викладав етнополітику, політику США та Канади й політику Центральної та Східної Європи. А також працював у газеті «День» (1997-2004). Всі, хто мав щастя спілкуватися та працювати із ним, насамперед відзначають його щирість, приязність, відданість своїй роботі, яку сприймав як місію, та любов до України.
«Не можна займатися історією Голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією Голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем», – написав він якось у своїй колонці в газеті «День».
Втім зауважимо. що Україна нині визнала Голокост – геноцидом євреїв, натомість Ізраїль разом з Росією заперечує Голодомор українців як акт геноциду.
До слова, саме Мейсу ми завдячуємо традицією вшановувати пам'ять жертв Голодомору свічкою у вікні.
Віддане Україні серце американського історика зупинилося на 53 році життя 3 травня 2004 року. Він похований на Байковому цвинтарі у Києві.
26 листопада 2005 р. президент України В. Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня. Його іменем названі вулиці у Києві та Броварах, а газета День заснувала премію його імені.
Відділ моніторингу Останнього Бастіону.
