ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА починається з прозорості та підтримки українського виробника
Тампонажний цемент для своїх: як в УГВ «прискорили» тендер під одного постачальника.
5 січня 2026 року я навів діалог співрозмовників із кімнати № 503 АТ «Укргазвидобування» на виробничій нараді щодо тампонажного цементу. Повторюю стисло:
Юрій Ткачук:
— Яка кількість, місячна потреба? На який обсяг укладено договір? Хто така Торгова трубна компанія, що постачає нам цемент?
Спікер 3:
— У 2024 році ТТК постачала. Цей цемент лежить у нас на складах, але не в Україні.
Юрій Ткачук:
— Він неліквідний? Що ми з ним робимо?
Віктор Дмітрієв:
— Він не неліквідний, просто на нього не було належним чином оформлено документи. Колеги провели з ними перемовини. Вони прийшли до тями щодо ціни. Ціна була 27 000 за тонну, зараз — 10 300. З 27 на 10,3. Це не два відсотки.
Юрій Ткачук:
— Якість підтверджена?
Спікер 3:
— Ми перевірили, якість підтверджена.
Юрій Ткачук:
— Але він пролежав уже рік–півтора. Він ліквідний?
Віктор Дмітрієв:
— Ну, він зберігався на сухих складах.
Протягом місяця після розмови в кімнаті № 503 УГВ було підготовлено тендерну документацію, і 2 лютого 2026 року опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2026-02-02-007083-a на закупівлю тампонажного цементу класу «G» у кількості 6 200 тонн.
Фактор часу як «шлагбаум»: поспіх чи збіг?
Оголошення опубліковано — 2 лютого 2026 року.
Кінцевий строк подання пропозицій — 12 лютого 2026 року.
Для обсягу у 6 200 тонн із вимогою надати висновок лабораторії щодо якості строк подання пропозицій є вкрай стислим.
Фактично участь у торгах міг забезпечити лише постачальник, який:
-
уже мав продукцію на складах;
-
був заздалегідь поінформований про потребу;
-
або технічно готовий до негайної поставки.
Переможцем стала саме компанія, яка раніше постачала цей цемент.
Чи є це порушенням? Формально — ні.
Чи виглядає це як ризик обмеження конкуренції? Безумовно — так.
І, звісно, сталося диво:
-
Одноосібним переможцем торгів стала ТОВ «ТОРГОВА ТРУБНА КОМПАНІЯ».
-
Ціна за тонну тампонажного цементу класу «G», як і обіцяв начальник департаменту бурових робіт УГВ Віктор Дмітрієв генеральному директору, склала 10 278,00 грн з ПДВ.
-
Як і обіцяв Спікер 3 (ймовірно, головний інженер): «Ми перевірили, якість підтверджена».
Чим саме підтвердили якість?
Листом філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» № 2206-06020601-01 від 26.12.2023 року за підписом колишнього керівника І. Мохнія.
3.1
Випробування характеристик (п. 2) проводили на тампонажному розчині з таким складом:
440 г прісної води + 2,0 г піногасника для тампонажних розчинів ВД марки «Е» + 2,0 г гідроксиетилцелюлози НЕС-18 (QP-300) + 3,0 г хімічної домішки CemR10F для регулювання часу загуснення + 1000 г тампонажного цементу класу «G» марки HSR (високої сульфатостійкості) за API Spec 10A виробництва CIMKO CIMENTO VE BETON SAN. TIC. A.S. (Туреччина).
Тобто при використанні домішок для регулювання часу загуснення турецький цемент класу «G» дійсно відповідає вимогам. Водночас при застосуванні таких самих домішок вимогам відповідає і низка інших цементів, у тому числі українських виробників.
3.2
«Про всяк випадок» із тендерної документації прибрали пункт, який раніше не дозволяв постачати цемент відповідної якості, а саме вимогу про надання акредитації лабораторії за ДСТУ ISO/IEC 17025:2017 у разі проведення випробувань поза лабораторіями УГВ.
Чому саме в цій закупівлі було змінено підхід до вхідного контролю якості?
Головне питання якості тампонажного цементу
Що саме було підтверджено листом філії «УГВ-Сервіс»?
Було заявлено, що цемент відповідає API 10A.
Разом із тим лабораторні випробування проводилися із застосуванням:
-
піногасника;
-
гідроксиетилцелюлози;
-
регулятора часу загуснення.
Тобто відповідність досягалася в конкретній рецептурі розчину.
Постає технічне питання:
чи відповідає базовий цемент стандарту API 10A сам по собі, чи лише у поєднанні з домішками?
Якщо відповідність залежить від добавок — це вже питання не лише якості цементу, а й коректності формування технічних вимог.
Очевидно, що всі ці «схеми» було б складно реалізувати, якби АТ «Укргазвидобування» дотримувалося вимог нормативних актів, зокрема «Правил розробки нафтових і газових родовищ» (МЮУ від 02.06.2017 № 692/30560).
Згідно з п. 9 § XIII Правил усі етапи робіт з облаштування свердловин мають виконуватися відповідно до робочого проєкту та кошторису. Саме в проєкті повинен бути розділ «Цементування обсадних колон», де визначено характеристики розчинів, компонентний склад і необхідну кількість матеріалів. Саме ці дані мають бути основою для закупівель.
В оперативному зведенні за січень 2025 року видно, що з 22 проєктних свердловин лише по семи проєкти перебували в роботі, а по решті — взагалі були відсутні.
За такої ситуації ані керівник компанії, ані акціонер не здатні об’єктивно оцінити кількість і якість необхідних матеріалів.
Слід також зазначити, що для цементування кондуктора (близько 30 %) і технічної колони (близько 45 %) можливе використання цементів українського виробника, які раніше успішно застосовувалися й свердловини працюють досі.
Закупівля матеріалів без затверджених проєктів створює ризики:
-
фінансових втрат;
-
накопичення неліквідних запасів;
-
технологічних проблем під час цементування;
-
іміджевих втрат для УГВ.
У 2025 році АТ «Укргазвидобування» в межах договору підряду виконувало спорудження свердловини 6Д Червонозаводська Рудівсько-Червонозаводського родовища для АТ «Укрнафта». Саме там і почалася історія з неякісним цементом та негерметичністю обсадних колон.
Подейкують, що Віктор Дмітрієв невдовзі вже не обійматиме посаду начальника департаменту бурових робіт УГВ. Проте його «напрацювання» продовжать його учні.
Йдеться не про персональні звинувачення, а про управлінську відповідальність у державній компанії, де кожне рішення має бути:
-
технічно обґрунтованим;
-
економічно доцільним;
-
нормативно бездоганним;
-
конкурентно прозорим.
Тому маю великі сумніви, що Юрій Ткачук разом із Сергієм Корецьким зможуть зламати роками вибудувану та відшліфовану систему бездіяльності й безвідповідальності в УГВ.
