«Фальшивки» про Голодомор, «антисемітизм» та злочин без кари

В атмосфері відзначення роковин Голодомору 1932– 1933 років соціальними мережами традиційно вже шериться картинка з портретами й іменами діячів єврейського походження.

Згадується про сотні євреїв – організаторів і виконавців Голодомору на території України. Галерею портретів увінчує підпис «Україна повинна знати цих вбивць поіменно! Це виконавці голодомору на території України».

Втім останні роки можна знайти й статті, в яких заперечують інформацію про значну роль євреїв в організації геноциду українського народу.

Останнє таке популярне «спростування» ми зустріли на шпальтах видання, яке займається пошуком історичної правди в Україні, а автор «дослідник» визвольного руху в Україні, а якщо придивитися уважніше  підгодований шабес-гой Ігор Бігун.

Цей «борзописець» прихапцем розвінчує «дешеву антисемітську агітку», бо знайшов невідповідності та виявив непричетність декого з вказаних на картинці діячів безпосередньо до Голодомору в Україні.

А далі посилаючись на дані  російського «Відкритого списку», довідника «Кадровий склад органів державної безпеки СРСР 1935–1939» від російського товариства «Меморіал» він начисто спростовує інформацію про участь вказаних вище осіб в організації Голодомору в Україні, «бо ці чекісти й партійні функціонери, які ініціювали чи здійснювали злочинну репресивну політику комуністичної влади в різних регіонах СРСР і за його межами, але не в Українській СРСР у роки Голодомору».
.
За підрахунками автора згадана листівка, нібито, на 95% фальшивка.

Бігун називає листівку типовою антисемітською маніпуляцією. Вказуючи: вкупі з емоційним підписом зображення має на меті розпалювати ворожнечу до євреїв, апелюючи до відомого пропагандистського образу 1930-х–1940-х років – «жидо-більшовизму».

Але далі починається цікаве. Адже навіть проплачений «дослідник» не в силі заперечити ані те, що вказані постаті здійснювали інші злочини (але на території переважно сучасної Росії), ані існування непропорційно великого представництва євреїв в репресивних органах ОГПУ-НКВД в 1930-х роках.    

Зокрема, цифри, засновані на копітких дослідженнях в архівах Служби безпеки України історика Золотарьова, говорять про те, що на керівних постах в ГПУ УРСР в 1929-1931 роках євреїв було 38%, а в період Голодомору 1932-1933 років євреї становили 66,6% серед усіх керівників каральних органів республіки (Навіть "борець з антисемітизмом" Бігун пише про 46%, навмисно хитруючи, наводячи дані 38 року, щоб хоч так зменшити реальну кількість-автор).

При цьому відзначимо, що євреї становили лише 6,5% населення України за переписом 1926 року.

Ось так на скору руку псевдоісторики роблять нові фальшивки розвінчуючи попередні фальшивки створені іншими їх колегами. В даному випадку діють вивірено. Щоб всіляко заперечити будь-яку роль євреїв… Натомість як би ці крохобори були об'єктивними дослідниками, то мали б зацікавитися чому в часи Голодомору значно зросла кількість євреїв в керівництві репресивного апарату. Про причини цього явища ми згадаємо нижче по тексту.

Наступний факт, коли в 1936-му присвоювалися нові звання у військовому відомстві держбезпеки (очевидно за заслуги в буремні часи-автор), то серед верхівки НКВС УРСР з 79 осіб євреїв було рівно 60 (знову 66,6%). Той же Дослідник Золотарьов вказує на архівний документ – наказ НКВС СРСР від 8 січня 1936 го, де йдеться про присвоєння спецзвань капітанів ГБ (що відповідали загальновійськовому полковнику) співробітникам НКВС України. Серед 34 офіцерів – 25 євреїв.

І це як раз ті, особи, які дійсно чинили геноцид Української нації. 

До слова, факт геноциду українців разом з РФ дотепер не визнала держава Ізраїль!

Звісно про точну кількість євреїв, що брали участь в Голодоморах в Україні ми не знаємо. Втім, якщо врахувати, що кадровий склад ГПУ УРСР складав щонайменше 5 тисяч осіб, то навіть за найскромнішими оцінками, підгодованих істориків виходить кілька тисяч євреїв – учасників і організаторів геноциду – це значно більше тих кілька сотень осіб  – цифри, яку вони з усіх сил намагаються заперечити…

Натомість, незаангажований історик Золотарьов пише, що він спеціально не займався пресловутим «єврейським питанням», а займався історією радянських органів держбезпеки. Тому його дослідження особливо цінні.

 Досліднику мимоволі доводиться стикатися в основному з євреями-чекістами. «Коли я написав 27 нарисів про керівників ЧК-ГПУ-НКВД Харківщини, то 11 були євреями. Коли писав нариси про начальників Секретно-політичного відділу ДПУ УРСР, то євреями були 3 з 4. Євреїв в ГБ не можна розглядати окремо від євреїв в партійному апараті, наприклад. Думаю, що їх відсоток в партійних органах в Україні був порівнянний з відсотком в держбезпеці», – констатує історик.

В тон цьому говорять розсекречені архіви – на хлібних місцях тих самих завгоспів та завідуючих клубів теж опинилися переважно євреї. 

В наші часи так званий Український єврейський комітет заявляє, що опублікований раніше Службою безпеки України на підставі її архівних матеріалів перший «Список партійних і радянських керівників, керівних співробітників ОГПУ і ГПУ УРСР, а також документів, які стали організаційно-правовою підставою для проведення в Україні політики Голодомору-Геноциду і репресій», фактично «покладає етнічну відповідальність за трагедію Голодомору на євреїв.   

Втім ексдиректор Архіву СБУ Сергій Кокін в інтерв'ю Бі-Бі-Сі назвав закиди Українського єврейського комітету щодо етнічної упередженості Служби безпеки безпідставними та заявив що СБУ подало документи в такому вигляді, в якому вони зберігалися в архівах.

«Ми виходили з тих документів, які є в архіві Служби безпеки України. Там дуже багато чекістів. Серед керівників дуже багато було людей тієї національності, про яку зараз іде мова. І тут немає необ'єктивності. Це так було. Особливо це було характерно для центрального апарату тодішніх органів державної безпеки. Оскільки ж ці люди фігурують у цих документах, тому вони й потрапили до списку», – запевняли в українській спецслужбі.

Зі списком партійних і радянських керівників, керівних співробітників ОДПУ та ДПУ УСРР оприлюдненим СБУ можна ознайомитися тут.

Кати прийшли відбирати хліб

Отже..., одна з провідних ролей євреїв в здійсненні Голодомору українців є фактом, а факти як сказав би головний організатор Голодомору Сталін – річ уперта.

Тим більше, пригадаємо, що його правою рукою був саме єврей Лазар Каганович – виходець з Київщини, який добре знав і ментальність українців, і місцеві реалії. Та не мав жодних сентиментів до конаючих в муках людей чужої йому, непокірної Сталіну нації. Саме через це він був спеціально відправлений з Кремля в Україну для організації цієї чорної справи.

І у своїй роботі  на кого мав спиратися в той час Каганович в Україні? Звісно не на українців у яких тут були голодні рідні, а на місцевих євреїв та пришлих росіян-більшовиків. Ось і відповідь на попереднє питання про причину збільшення євреїв в керівному складі репресивних органів в 30-их роках минулого сторіччя...

Лазар Каганович – один з організаторів геноциду української нації

Згодом наближеність до Сталіна дозволила Лазарю Мойсейовичу пережити всі майбутні чистки в Компартії та спокійно дожити аж до 90-их років 20-го сторіччя. 

Але в дечому блудні діти Ізраїлю таки прорахувалися – вони самовпевнено сподівалися панувати Україною вічно, інакше чому їм залишати по собі архівні дані, які, говорячи словами класика, не горять. І все таємне стало відомим. 

Висновки істориків  про те, чи можна говорити про змову євреїв-чекістів проти українського народу різняться. Існують думки про давню ненависть євреїв до українців та біологічну боротьбу ворожих націй «так і висновки про індивідуальні мотиви приходу на службу євреїв-чекістів, серед яких традиційно чималу роль грали матеріальні преференції».

Зауважимо, що для того, щоб зробити однозначні висновки необхідно провести титанічну дослідницьку роботу. Але очевидним є одне: своєю службою в катівнях ГПУ-НКВД євреї як би накликали на себе біду, стимулювали хвилю юдофобії, яку трохи пізніше використають і посилять німецькі націонал-соціалісти. І це все призведе до того, що багато, хто, наприклад, з українських селян – родичів жертв єврейських катів в 30-их роках минулого сторіччя не без задоволення віддаватиме «катам-жидам» тією ж монетою вже в 40-их роках під час війни. 

Характерним жартом долі є й те, що євреїв нищили в газових камерах гестапівці, а  винахідником душогубок як таких є… єврей, завгосп НКВС Ісай Берг. Завдяки раціоналізаторській пропозиції якого ще в 30-их роках минулого сторіччя в кузов машини, яка зовні нагадувала хлібний фургон, виводився отвір вихлопної труби, і люди що там знаходилися труїлися продуктами згоряння. У разі, якщо жертви не вмирали від задухи, то вони перебували в напівнепритомному стані, що полегшувало їх ліквідацію.

Такою є частина правди про Голодомор та його співорганізаторів, яку не змінять ані чиїсь фантазії, ані незграбні фальсифікації псевдоісториків.

І ще тут особливо цікаво провести паралелі із сьогоденням.

Запитаємо читача: назвіть хоч одного українця-мільярдера, чи скільки сьогодні українців у вищому керівництві держави Україна на чолі з євреєм Зеленським, якого ми торік обрали «по приколу» і не головним рабином, а таки президентом?

І ще: деякі автори «історичної правди» дуже люблять статистику, то хай тепер порівняють кількісний склад євреїв та українців у владі нашої – несвоєї держави.

Порівняння буде не на користь корінної нації.

 Водночас, хіба на сміх, нехай також порахують кількість українців в ізраїльському кнесеті.

 Найхарактерніша паралель довжиною в 90-років – це чергова спроба слуг неукраїнського народу забрати в українців їх землю, стратегічні підприємства й особисті цінності.

Думаємо всі добре знають, що в часи Голодомору в торгсинах витягували з голодних українців тони золота, тепер же виманюють валютні запаси хворих на коронавірус, які в навмисно створеній владою паніці зачасто готові віддати останні гроші аби лише вилікуватися…

І страх цей помножується від наслідків останніх "реформ" медицини та навмисно знищеної системи протиепідемічного захисту України як раз перед початком великої біологічної війни. 

Приклади буднів кожного з українців, хто перехворів на COVID-19 свідчать краще будь-яких спроб подальшої агітації: дефіцит елементарних ліків в аптеках, важкодустопність фахової медичної допомоги в лікарнях; втрата роботи тощо.

А подає надію одне: нині українці знають старих і нових потенційних вбивць поіменно. І говорячи образно, знають як залити сала за шкуру ворогу. 

До слова, багато чого можна повчитися в країни сонця, що сходить. В Хіросімі, у Музеї Миру, багатьма мовами світу транслюються слова, що зобов'язують кожного японця: ми знаємо, хто на нас напав, і хто нищив наших людей. Ми відомстимо.

І висновки нехай кожен з нас зробить самостійно…