Фірма бізнесмена з російським паспортом Адамовського постачає продукти для ЗСУ
Закупівлі продуктів харчування для військових останнім часом почали все частіше набирати рис скандальності.
То якість низька, то їхня доставка не вчасна, або ж контракти виконуються тільки частково. В результаті військові вимушені публічно жалітися на деякі компанії.
У червні Державний оператор тилу, який опікується закупівлями для військових, оголосив список нових постачальників для ЗСУ, одним з яких виявилась фірма, з якою Міноборони судиться вже не перший місяць. Це ТОВ «Трейд граніт інвест». Вона дуже тісно пов’язана із родиною близьких до колишньої влади бізнесменів Адамовських.
10 червня 2024 року Державний оператор тилу назвав сім компаній, які будуть постачати продукти для військових упродовж наступних півроку. Між фірмами також були поділені регіони доставки з огляду на місцерозташування складських приміщень. Контракти були укладені наступним чином:
- Консорціум «Юнайтед фуд груп»: Рівненська, Львівська, Київська обл (також м.Київ);
- ТОВ «Гранпрі ЛТД»: Кіровоградська, Одеська, Донецька обл.;
- ТОВ «Трейд граніт інвест»: Переможець попередніх тендерів на забезпечення ЗСУ харчуванням. Тернопільська, Вінницька обл.;
- ТОВ «Буський консервний завод»: Волинська, Хмельницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.;
- ТОВ «Міт Пром»: Черкаська, Харківська, Запорізька обл.;
- ТОВ «Охтирка м’ясопродукт»: Полтавська, Сумська, Чернігівська обл.;
- ТОВ «Асікс груп»: Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська обл..
У списку дещо викликає подив ТОВ «Трейд граніт інвест». Ця компанія - активний учасник торгів на постачання продуктів військовим.
Тільки за 2023-2024 роки, згідно з даними бізнес-платформи YouControl, фірма виграла тендерів на суму 4 млрд 555 млн гривень. В той же час, саме з нею Державний оператор тилу має найбільшу кількість судів.
ТОВ «Трейд граніт інвест» створене у лютому 2022 року. Бенефіціаром компанії зазначена Юлія Павліченко. Серед видів діяльності - торгівля напоями та нафтопродуктами. Жодних натяків на продукти харчування, які компанія поставляє військовим.
Ця ж Юлія Павліченко у 2016 році була однією із засновників ТОВ «Українська локомотивобудівна компанія», яка входить в групу компаній родини Адамовських.
Ще одним співзасновником «Української локомотивобудівної компанії» є ТОВ «Інвестиційна компанія «Євразія». Її бенефіціарним власником є Дмитро Адамовський. Він син давнього бізнес-партнера колишнього народного депутата від Блоку Петра Порошенка Олександра Грановського – Андрія Адамовського.
Бізнесмен відомий своєю причетністю до компанії «Трейд комодіті», яка з 2016 року постачала пальне для Міністерства оборони. У 2018 році НАБУ та САП повідомили про завершення досудового розслідування, яке показало, що компанія «Трейд комодіті» «нагріла» державу на щонайменше 150 млн гривень на цих поставках.
Найдивніше, що станом на зараз Міністерство оборони, а зокрема Державний оператор тилу, прекрасно розуміє, що ТОВ «Трейд граніт інвест» пов’язане з Адамовськими, і прямо пише про це на своїй сторінці у Facebook. І при цьому чомусь знову і знову контрактує їх як постачальників товарів для армії.
Так, у лютому 2024 року ДОТ повідомив, що Апеляційний суд підтримав позицію «Трейд граніт інвест» щодо оскарження процедур закупівель продуктів харчування. Згідно з Реєстром судових рішень, фірма оскаржувала вимоги, встановлені Міністерством оборони щодо продуктів харчування для особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗСУ. ТОВ «Трейд граніт інвест» не просто виграло цей суд, воно ще й добилося рішення щодо компенсування за рахунок держави судового збору в сумі 349 734,00 грн.
Окрім численних судів з Державним оператором тилу, «Трейд граніт інвест» судиться також з іншими постачальниками товарів для ЗСУ. Зокрема з «Юнайтед Фуд Груп». Фірма Адамовського хотіла відсудити в конкурента право на постачання одного з лотів для ЗСУ і частково таки виграла цей суд.
В цій історії зі судами між ТОВ «Трейд граніт інвест» та Міністерством оборони не можна не згадати, що бізнес-партнер Адамовського – Олександр Грановський, за попередньої влади вважався так званим «смотрящим за судовою владою». Через нього вирішувалось багато спірних питань, і він був вхожий чи не в будь-які кабінети Генеральної прокуратури та судів. Тож, питання, чому зараз «Трейд граніт інвест» виграє судові справи, можна вважати риторичним.
Син Андрія Адамовського Дмитро, до якого зараз ведуть ниточки від ТОВ «Трейд граніт інвест», є громадянином Канади. Принаймні саме такі дані вказуються в державних реєстрах.
Водночас щонайменше з 2017 по 2019 рік Дмитро Адамовський проживав в Російській Федерації, про що свідчать реєстраційні записи компанії «Український інвестиційний капітал», в якій він є кінцевим бенефіціаром.
Це частково збігається з даними російських реєстрів, де його повний тезка – Адамовський Дмитро Андрійович - значився засновником ООО «Крым-Аромат» в період з 2015 по 2019 роки. У реєстраційних записах також вказаний його індивідуальний податковий номер, виданий державними органами російської федерації. Це свідчить про те, що Дмитро Адамовський або ж мав російський паспорт, або ж принаймні посвідку на проживання в країні-агресорці.
ООО «Крым-Аромат» - діюче підприємство, основним видом діяльності є вирощування зернових культур. Воно працює в нині окупованому Криму і має реєстрацію у Бахчисараї. Якщо Дмитро Адамовський був його засновником з 2015 по 2019 рік, то своїми діями він фактично сприяв окупаційній владі і платив податки до бюджету Росії, чим фінансував армію ворожої країни.
Міністерство оборони України напряму пов’язує ТОВ «Трейд граніт інвест» з Адамовськими, про що свідчать дописи у соціальних мережах, але продовжує чомусь контрактувати його для подальших поставок продуктів харчування українським військовим. При цьому один із фактичних власників компанії Дмитро Адамовський після анексії Криму тривалий час проживав у російській федерації, платив там податки і міг мати паспорт цієї країни. Постає питання: чи не є участь компанії ТОВ «Трейд граніт інвест» в поставках харчів для ЗСУ потенційною загрозою і роботою на ворога? І чому ДОТ, знаючи про власників компанії та про їхню репутацію, продовжує знову і знову з нею співпрацю?
