G7-G8? е2-е4? А Зе – конем. А його по голові - шахівницею
Серйозна і трускавецька Зе'дипломатія вправляється у поясненнях «нового ладу», видивом якого не так давно порадували світ пани Дональд з Еммануелем. Якщо фіглярство лідерів «сімки» без путіна мало й направду якийсь недоконаний вигляд, то у теплих обіймах колег, кремлівський недопалок точно трансформується у ягня-миротворця. Першими сміятися на кутні доведеться українцям. Та й те, нам не звикати – місцеві штукарі окупували Офіс ПриЗе, Маріїнку з довкіллям, «1 плюс 1», кіоски з шаурмою і мізки 44,2 відсотка осіб з правом голосу.
У цьому наспіх схопленому аматором стоп-кадрі з актуального довкілля – Цемах. Відпущений на волю найсудомішим судом у світі «під особисте зобов'язання»» дядько-терорист у віці відмовився коментувати «маячню» про свою вірогідну погибель. Саме нею жертва українського судочинства назвала припущення журналістів щодо небезпеки перебування цінного «свідка» у справі МН-17 на волі. Може, цей бандит не має інформації про довжину рук своїх колег – солсберійських чистильників?! Експертне середовище на фактології загадкових і несподіваних зустрічей з кирпатою свашкою цілої низки діячів «окремих районів Лугандону» схиляється й у випадку з окремо взятим їх захисником до трагічної розв'язки: коли б «маячня» не стала заповітом. Але як би це не звучало цинічно, то проблеми власне самого Цемаха.
Автора тішить та обставина, що він, як і решта охочих попросторікувати з приводу неоднозначної події, не має інсайдерів у колах, де приймаються рішення. Відтак і автор, і усі до ноги справжні та уявні політологи лише висловлюють припущення у повній відповідності зі своєю упередженістю. Глядачі «Прямого» ніколи не знайдуть спільної точки зору на Цемаха, ціну обміну полоненими і роль Зеленського у таненні пакових льодів Арктики з глядачами Ньюсвана. Кожна з обох ворогуючих сторін має свою і настільки голу правду, що об'єднати ті правди можна лише ще оголенішою брехнею. Тут команді Зе і карти в руки – специ.
Гаразд, нас ніхто не переконає у тому, що зінське щеня зі Спаської будки у справі обміну керується людськими долями. Тридцять три на сто тридцять чотири?! Чи й не вузол! Коли здумаєте у діях і намірах путіна відсепарувати щось сапієнсне, згадайте Беслан.
Атож, цей бандит Цемах є кріпильним прогоничем у пазлах кремлівських стратегів, і сумніватися в цьому сьогодні налаштовані лише ті із позеленілих, кому хоч «Буком» по голові, хоч калаталкою судді Апеляційного суду м. Києва Юрія Сливи. Аргументи сторін щодо того, котра з них кидає своїх, святе прагнення суспільства будь-якою ціною врятувати співгромадян, політизація позицій аж за межу притомності, червоні, сірі і, особливо, зелені лінії, які не бажано переступати… Бачимо, бачимо каміння, пожбурене зеленими патріотами на ненависну мармизу автора. Тільки, панове, тримаймо усі в схарапуджених головах – лише одна версія колись знайде підтвердження. Можливо, навіть не авторська.
Резюмуємо: «Юрко з апеляції», відпускаючи на чотири сторони топового свідка, швидше за все, не отримував негласної відмашки з офісу Зе. Він її відчуває усіма фібрами своєї антимайданної душки, начитавшись Зетвітів. В юриспруденції є наріжне поняття прецедентного права. Ну, і якщо прецедентами заявлені пісюн, шаурма, лейбла повії на Вітчизні, фонтан і шорти? Якщо на Конституцію харкнули першим указом?
Поки що перебіг справи Цемаха прямо суперечить не лише очікуваній логіці дій української сторони у справі МН17, а й здоровому глузду. Помилка, продиктована амбіціями шоумена, набуває ознак якщо не державної зради, то вочевидь криміналу. Вкотре повторюємо: ігри відчайдуха з грізлі (ще страшніший північно-американський аналог російського бурого шатуна) ніколи не закінчувалися щасливо для першого. Наш Зе на відчайдуха потягне хіба що підлітковою неадекватністю. Ведмідь, вишколений кадебістською професурою, перекусить нашого наївного пацифіста на раз. Пів-організму Зе вже у пащі сусідського грізлі.
Ризики однозначної відповіді на дилему «долі людей – інтереси держави» неймовірно високі. Залишається пошкодувати сміливого пацана, котрий пересів з велосипеда за стіл головнокомандувача. Знав, на що йде? Ні. Але ж пішов. Давай, Зе, думай. Те. Є то як його.
Вадим Демиденко
