Генерал Ходжес: росія готується до мобілізації
Ходжес не виключає нової хвилі мобілізації в росії вже цього літа та наголошує на вразливості величезної території рф до точкових ударів.
Відставний генерал армії США Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, представив один із найбільш оптимістичних для Києва аналізів поточної фази війни.
За його оцінкою, ініціатива перейшла до України, а удари по російській критичній інфраструктурі та логістиці, особливо в контексті ізоляції Криму, створюють передумови для стратегічного перелому.
Ходжес не виключає нової хвилі мобілізації в росії вже цього літа та наголошує на вразливості величезної території рф до точкових ударів.
Підсумки саміту НАТО в Анкарі та позиція Трампа
Ходжес нагадав, що саміт в Анкарі розпочався «жорстко» — з невдоволення Трампа позицією союзників, зокрема Іспанії, у зв’язку із ситуацією навколо Ірану та нагадуванням про претензії на Гренландію. Однак ближче до завершення атмосфера покращилася.
Ключовим результатом генерал вважає заяву Трампа про готовність дозволити Україні ліцензійне виробництво ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot.
Водночас Ходжес висловив скептицизм щодо реалізації цієї ініціативи, зазначивши, що на практиці від слів до постачання та локалізації виробництва може минути чимало часу.
Це відображає ширшу динаміку: Захід зберігає підтримку України, але з елементами внутрішніх розбіжностей. При цьому НАТО загалом демонструє єдність у стратегічних питаннях, однак європейським союзникам доводиться компенсувати коливання Вашингтона.
Стратегія України: удари по «нервових центрах» росії
Одна з центральних тем — ефективність українських далекобійних ударів по нафтогазовій інфраструктурі. Ходжес переконаний, що Україна розробила стратегію, яка може зруйнувати експортний потенціал росії та позбавити Кремль фінансових ресурсів для продовження війни.
Удари по об’єктах у глибині території, зокрема по Московському НПЗ, терміналах і сховищах, уже спричинили дефіцит пального навіть у Москві та інших регіонах.
Станом на середину 2026 року українські дрони та ракети систематично уражають НПЗ, нафтобази й танкери «тіньового флоту». Це призвело до паливної кризи в росії, яка охопила до 78 регіонів, запровадження обмежень на продаж бензину та навіть надзвичайного стану в окупованому Криму.
Україна перейшла від ударів по військових кораблях до системного порушення логістики постачання півострова.
Генерал наголошує: величезна територія росії, яка історично була її перевагою, перетворилася на вразливість. Фізично захистити всі розосереджені об’єкти неможливо.
Українські дрони ефективно ізолюють Крим, знищуючи транспортну інфраструктуру, малі судна та логістичні маршрути через Керченську протоку й Азовське море.
Крим як «вирішальна територія»
Ходжес і раніше неодноразово називав Крим ключовим театром бойових дій. Для путіна півострів має колосальне політичне, емоційне та історичне значення.
На практиці це плацдарм для контролю над західною частиною Чорного моря, блокади українських портів і логістичного забезпечення операцій на півдні. Втрата Криму стане не лише військовим, а й важким психологічним ударом для Кремля, який буде складно пояснити російському суспільству.
Нинішні дії України — ізоляція півострова, удари по енергетичних і паливних об’єктах — роблять перебування російських сил там дедалі дорожчим і нестабільнішим. Ходжес убачає в цьому шлях до того, щоб зробити Крим непридатним для ефективного використання росією.
Мобілізація та ядерний шантаж
Генерал звертає увагу на ознаки підготовки до мобілізації: посилення контролю на кордоні за чоловіками, які виїжджають із росії, може бути передвісником спроби втримати їх усередині країни перед можливим призовом.
На тлі стагнації на фронті та втрат росія може піти на цей крок уже влітку-восени 2026 року.
Щодо ядерної зброї Ходжес оцінює ймовірність її реального застосування як украй низьку. Тактична ядерна зброя не дасть значного ефекту на полі бою, а стратегічні ризики надто високі.
Кремль віддає перевагу гібридним методам: саботажу, дезінформації та провокаціям проти Польщі й інших країн східного флангу НАТО, які не досягають порога застосування статті 5 Північноатлантичного договору.
Загальна оцінка співвідношення сил
За словами Ходжеса, російські сухопутні сили практично не просуваються, а фронт стабілізувався на окремих ділянках сходу України. Ініціатива належить Києву завдяки технологічній перевазі в безпілотниках, точковим ударам і здатності до адаптації.
росія відчуває дедалі більший внутрішній дискомфорт через війну, хоча масових протестів очікувати не варто.
Геополітичний контекст і висновки
Аналіз Ходжеса вписується в ширший наратив: попри втому та політичні коливання на Заході, Україна демонструє здатність завдавати асиметричної шкоди.
Успіхи в ізоляції Криму та удари по енергетичній інфраструктурі можуть поставити Москву перед складним вибором — або ескалація з високими ризиками, або поступове ослаблення.
Для Заходу це сигнал: підтримка України, зокрема скасування обмежень на застосування далекобійної зброї та сприяння ліцензійному виробництву, залишається найефективнішим способом стримування росії без прямого втягування у війну.
Для Києва це підтвердження того, що стратегія «далекобійних санкцій» і зосередження на логістиці противника працюють.
Водночас не можна забувати, що війна завжди залишається непередбачуваною. Російська економіка, попри санкції, демонструє певну стійкість завдяки паралельному імпорту та переорієнтації на Азію.
росія досі зберігає перевагу в людських резервах. Що стосується озброєння і технологій, то Китай, який стоїть за її спиною, може забезпечити Москву всім необхідним для продовження війни.
Разом із тим дедалі серйозніші внутрішні проблеми — паливна криза, втрати та посилення загрози демографічного дефіциту — роблять затяжний конфлікт усе важчим для Кремля.
Якщо Україна продовжить успішно реалізовувати стратегію ізоляції ключових регіонів і тиску на економіку агресора, 2026–2027 роки можуть стати переломними.
Питання в тому, чи вистачить Заходу політичної волі та ресурсів, щоб закріпити цей перелом. І чи вистачить Україні людських резервів, щоб стримати тиск росії.
