Глобальний занепад демократії
Обираючи популістів (не важливо, лівих чи правих), приводять до влади хунту. Це відомо від часів навіть не Гітлера, а радше Робесп'єра.
Демократія добре працює там, де більшість тих, хто має право голосу й активно користується цим правом, розуміють ситуацію у власній країні достатньо адекватно. Тобто для того, щоби не підтримувати позірно спокусливі, але стратегічно шкідливі для країни політичні рішення.
Демократія йде у рознос, особливо, коли складність ситуації, в якій доводиться робити вибір, перевищує здатність розуміння більшості активних виборців навіть на засадничому рівні. (А інколи, і їхніх ватажків-популістів).
Здатність розуміння пересічних виборців поступово зростає, але складність ситуації, в якій вони роблять політичний вибір, зростає стрибками, що інколи породжує фатальний розрив. Зараз цей розрив породжено інформаційними технологіями (потужність і розмаїття доступних пересічній людині інформаційних потоків зросли на багато порядків) та глобалізацією.
В Європі ще і євроатлантичною інтеграцією. Ці складні виклики вже породили джентльменський набір однотипних «простих рішень», якими популісти успішно спокушають свій електорат у практично всіх розвинених демократіях світу:
- одним треба «просто перестати стріляти»;
- іншим — «просто скинути владу брюссельської бюрократії»;
- ще іншим — «просто побудувати стіну на кордоні з Мексикою», або «просто віддати РФ шматок України, щоби Москва, нарешті, заспокоїлася».
Ключове слово — «просто», бо світ складний та загрозливий, але «нада-же-шота-дєлать». На жаль, швидко це не лікується — з причини, про яку сказано у третьому абзаці вище.
Окремо додам, що слабкість може породжувати кризу, а може не породжувати; залежить це від ситуації, яка більше чи менше випробовує цю слабкість на міцність. Зараз маємо кризу.
