Голобородько, «слуги» та їхні небезпечні псевдореформи

Росія намагається знищити Україну війною. Проте серйозно ослабити нашу державу, запустити процес її руйнування, можна не лише зовнішньою агресією, але й безглуздими та шкідливими реформами із середини.

Війна ще далека до завершення, бо на фронті щодня важкі бої та великі втрати. А на Банковій із подвоєним завзяттям повернулися до улюблених занять – концентрації влади та грошових потоків, дахування "своїх", переслідування незгідних.

Пам'ятаєте, який управлінський хаос і економічний спад спричинили експерименти з реорганізацією міністерств і відомств у кінці 2019 – на початку 2020? І скільки потім довелося "реорганізовувати назад"...

Нова "велика реорганізація", план якої розробила створена указом Президента структура "United-24" із незрозумілими повноваженнями, може мати ще більш руйнівні наслідки. Бо, по-перше, кожна дурість в умовах війни значно небезпечніша; а по-друге, сам план, про який у коридорах влади кажуть, що це справа майже вирішена, значно глобальніший, ніж у 2019 і цього разу може зруйнувати роботу всієї виконавчої влади.

Під юзаним ще з комуністичних часів популістським гаслом "скорочення держапарату" влада пропонує замість 20 нинішніх міністерств створити... 12! Причому, позбавити їх управлінської самостійності.

Під приводом "зменшення корупції" розробники пропонують сконцентрувати всі ключові владні повноваження і все державне майно. А під приводом скорочення числа контролюючих органів пропонують створити супермонстра – Єдину інспекцію.

Ще задекларована мета – спростити найм і звільнення службовців. Мабуть, досі важко безпідставно звільняти фахівців, щоб без нормального конкурсу набирати натомість умовних працівників "Кварталу 95" чи їхніх родичів.

Симптоматичним є й те, які саме органи влади пропонується знищити; це, наприклад, міністерство у справах ветеранів. У нас під час великої війни стає менше ветеранів чи у держави менше завдань з їх підтримки та захисту?

Ще це, наприклад, міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій. Але найбільш шкідницький пункт – знищення міністерства освіти й науки та міністерства культури заради створення Міністерства розвитку людського капіталу, що займатиметься і освітою, і наукою, і культурою, і спортом.

Немає сумніву, що якщо цю аферу вдасться втілити, це піде лише не шкоду всім переліченим галузям. Культуру, освіту, науку, які й так фінансуються за залишковим принципом і перебувають у перманентній кризі, фінансуватимуть ще менше, бо в Україні, на жаль, немає при владі когось, хто став би цьому на заваді, запитавши: «За що ж ми тоді воюємо?».

У рамках змін, які автори чудо-плану пропонують закріпити через зміни до законодавства пропонується ліквідувати й Держкомтелерадіо. Геніальні реформатори, вочевидь, просто не знають, що цей орган записаний у Конституції, процедура змін до якої займає мінімум кілька місяців.

Інша "геніальна" ідея – знищити Держкіно. Інституцію, завдяки якій кілька років тому відбувся справжній бум українського кінематографа і яка давно кісткою в горлі російським агресором.

Пропонується знищити навіть Національну комісію зі стандартів державної мови! Яка має чи не найменший серед державних органів штат (27 людей), але важливі функції – від затвердження української термінології та правопису до організації іспитів на рівень володіння державною мовою для посадовців, службовців, а також іноземців, що хочуть отримати українське громадянство.

Недарма всі ці грандіозні плани обговорюються кулуарно і лише у вузьких владних колах. Адже публічне обговорення зробить очевидним той факт, що це чисте шкідництво.

Набагато кориснішим за все це безглуздя було б ліквідувати нарешті Офіс Президента України. Він у системі органів влади є п'ятим колесом до воза – ні за що не відповідає і намагається всім керувати, без жодних на те правових підстав.

Натомість – створити вдесятеро меншу Канцелярію Президента. Вона займатиметься зустрічами й забезпеченням діяльності глави держави, нагородами та документами.

Для надійності, можна передбачити кримінальну відповідальність за незаконне втручання працівників і радників канцелярії в діяльність парламенту, уряду, суддів, правоохоронців, місцевого самоврядування чи медіа. Ось це був би справді прорив у державному управління і величезний крок на шляху європейського розвитку України.