«Гордо крізь смерть до безсмертя іди!»

ІСТОРІЯ
14.12.2023, 14:26
«Гордо крізь смерть до безсмертя іди!»
Фото: Facebook

13 грудня 1963 року відійшов у засвіти незламний Василь Симоненко. Поет з Україною в серці, який кинув виклик совєцькому режимові...

В букварях ти наряджена і заспідничена,
Поворозками зв'язана, ледве жива,
На обличчі тремтить в тебе радість позичена,
На губах скам'яніли казенні слова.
Україно! Тебе я терпіти не можу,
Я тебе ненавиджу чуттями всіма,
Коли ти примітивна й на лубок похожа,
Коли думки на лобі у тебе нема.
Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,
Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,
Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш
І несеш од криниці вагоме відро.
Україно, мовчи! Україно, затихни!
Не така ти багата, щоб тратить слова.
Хай брехня твоє слово дугою не вигне,
Хай не вірить твій розум в убогі дива.
Україно! Яка в тебе мрія шалена!
Ти не кліпай очима на мрію чужу.
Притулися горбами й устами до мене,
Перетни в моїм серці криваву межу!
Ти здави моє серце своїми руками
 І угледиш, що в ньому немає води.
Не сиди в пелюшках над чужими віками,
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!

(21.XII.1961)

Похорон українського поета
Похорон українського поета
«Гордо крізь смерть до безсмертя іди!»_3

*   *   *

Зі щоденника Василя Симоненка:

  • 21.X.1962. До безтями ненавиджу казенну, патентовану, відгодовану мудрість. Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька для нормальної людини. Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки. Що то за простір, коли в ньому не можна рухатися? Яка то поезія, коли вона не мислить? Поезія — це прекрасна мудрість.
  • 6.VII.1963. Не знаю, чи це кожному властиве, чи тільки зі мною таке буває. Часто сумніви нищать будь-яку впевненість в своїй мужності. Я не знаю, як триматимуся, коли посиплються на мою голову справжні випробування. Чи лишуся людиною, чи жах засліпить не лише очі, а й розум? Втрата мужности — це втрата людської гідности, котру я ставлю над усе. Навіть над самим життям. Але скільки людей — розумних і талановитих — рятували своє життя, поступаючись гідністю, і, власне, перетворювали його в нікому не потрібне животіння. Це найстрашніше. Душа прагне потрясінь, а розум боїться їх...
«Гордо крізь смерть до безсмертя іди!»_5
Автор : Леся Поруцька-Сакович
Читайте також:
Історія
Більшовицькі загарбники завжди відрізнялися своїм дикунським ставленням до поневолених народів. Не тільки європейців мордували, а й азійців.
27 березня, 13:27
Історія
Влітку 1912 року у піщаних дюнах між Новими Санжарами та Кустоловим випадково знайдено історичний скарб. 800 предметів із золота та срібла!
18 березня, 20:28
Опінії
Геннадій Геннадійович Москаль – це була, напевно, найяскравіша людина з тих, кого я знав.
18 березня, 10:22
Історія
Геройський Чин крізь призму часу, який по сьогодні надихає на борню за свободу і державність. Вклонімося незламним карпатським січовикам!
15 березня, 13:49
Історія
З нагоди 210-ї річниці від Дня народження славетного українського поета, письменника, митця і пророка нації.
09 березня, 11:15
Опінії
Відтепер, проїжджаючи повз цей обласний центр, кожен охочий може прийти до світлого образу Тараса Бобанича. Низький уклін тобі, «Хаммере»!
21 лютого, 20:31