Греція, «Ізраїль» і Кіпр створюють армію проти Туреччини

У Туреччині на ці повідомлення відреагували миттєво й украй гостро.

Грецькі ЗМІ, зокрема видання TA NEA та Kathimerini, повідомили про консультації між Грецією, «Ізраїлем» і Республікою Кіпр щодо створення спільних сил швидкого реагування бригадного рівня чисельністю близько 2500 військовослужбовців.

За запропонованою схемою, Греція та «Ізраїль» нададуть по 1000 солдатів, Кіпр — 500.

План передбачає авіаційну (винищувальні ескадрильї від Греції та «Ізраїлю») і морську складові (фрегати, корвети та підводні човни), а головним завданням задекларовано захист енергетичної інфраструктури й підводних кабелів у Східному Середземномор’ї. Грецька сторона наголошує на оборонному характері ініціативи.

У Туреччині на ці повідомлення відреагували миттєво й украй гостро.

Новина швидко поширилася провідними виданнями та супроводжувалася гучними заголовками: «Турецька армія налякала країни регіону: Ізраїль–Греція–Південний Кіпр створюють спільні сили», «2500 солдатів кидають виклик Туреччині!», «Брудний альянс проти Туреччини».

Турецькі джерела переважно посилаються на грецькі та «ізраїльські» публікації, але трактують їх як пряму загрозу національним інтересам Анкари.

Основний наратив турецьких ЗМІ

Турецькі видання одностайно подають проєкт як антитурецький альянс, спровокований зростанням військової потуги Туреччини в регіоні. Ключові тези:

• Реакція на «турецьку загрозу». Неодноразово повторюється формулювання, що ініціатива викликана «страхом перед зростаючою могутністю турецької армії» у Східному Середземномор’ї та на Близькому Сході.
  Згадуються нещодавні успіхи ЗС Туреччини, зокрема операції з БПЛА, розвиток ВМС і доктрина «Блакитна Батьківщина», яка стверджує права Анкари на значні морські зони.

• Таємні зустрічі та роль Нетаньягу. Особливу увагу приділено інформації про секретний саміт у Нікосії, де командувач ВПС «Ізраїлю» Томмер Бар зустрівся з грецькими та кіпрськими представниками.
  Турецькі ЗМІ стверджують, що зустріч відбулася за прямою вказівкою Нетаньягу і була присвячена саме протидії Туреччині. Також згадуються візити «ізраїльських» посадовців до Афін на тлі напруженості в турецько-«ізраїльських» відносинах.

• Деталі плану. Турецькі джерела відтворюють ті самі цифри (2500 солдатів, розподіл за країнами), але акцентують розміщення на Родосі й Карпатосі, доступ до грецьких баз і потенціал для «упереджувальних ударів». Морську складову описують як загрозу турецьким маршрутам у Східному Середземномор’ї.

• Зв’язок з іншими провокаціями. Новини часто подають у зв’язці з повідомленнями про розміщення Грецією «ізраїльських» ЗРК Spike NLOS на Егейських островах і в районі Меріч (Еврос), що сприймається як прямий виклик Туреччині.

Офіційних заяв МЗС чи Міноборони Туреччини в наведених матеріалах немає, однак тон публікацій явно відображає державну позицію: будь-які подібні ініціативи — провокація проти суверенних прав Анкари.

Аналітичний контекст

Турецька реакція вписується в багаторічний конфлікт інтересів у Східному Середземномор’ї. Суперечки щодо морських кордонів, розвідки вуглеводнів і доктрини «Блакитна Батьківщина» загострилися з 2019–2020 років, коли Туреччина розпочала сейсмічні дослідження та буріння в зонах, які Греція й Кіпр вважають своїми.

Проєкт EastMed (газопровід Греція–Кіпр–«Ізраїль») і формат «3+1» (за участі США) давно сприймаються Анкарою як спроба ізоляції.

Поточний сплеск пов’язаний із кількома чинниками:

• напруженість у турецько-«ізраїльських» відносинах на тлі геноциду в Газі;

• посилення військової присутності Туреччини (нові корвети, БПЛА, бази в Північному Кіпрі);

• ослаблення позицій США в регіоні, що спонукає Грецію та «Ізраїль» шукати альтернативні альянси.

З точки зору Туреччини, так званий «оборонний» пакт об’єктивно спрямований на стримування Анкари та контроль інфраструктури, яка виключає турецькі інтереси (зокрема підводні кабелі й газові маршрути в обхід Туреччини).

Водночас варто зазначити, що інформація наразі залишається на рівні витоків і журналістських розслідувань. Жодна з країн офіційно не підтвердила створення таких сил.

«Ізраїльські» джерела (наприклад, аналітик Шай Ґаль) маскують антитурецький альянс бажанням заповнити «стратегічний вакуум» у захисті інфраструктури, стверджуючи, що їхні плани не спрямовані проти Туреччини.

Турецькі ЗМІ пишуть про «оточення» Туреччини ворожим блоком. Для регіону це ще один сигнал ескалації. Якщо консультації перейдуть у реальні дії, напруженість у Східному Середземномор’ї може зрости до вибухонебезпечного рівня.

Поки що проєкт залишається на стадії обговорення, але він уже став потужним інструментом інформаційної війни.