Хамство як аргумент
А як вам отака, трохи й провокативна думка, панове? Хіба сам по собі блазень поза сферою своєї професійної діяльності не викликає у вас підсвідомого співчуття? Гаразд-гаразд, спокійніше, ярлики розвісимо згодом. Прислухайтеся до себе. Невже вас ніколи не тягло офірувати того убогого хоч би троячкою? І того шекспірівського, і нахрапистого золотоволосого мачо з підмостків White House, і нашого претендента, квартального шоумена?
Коли вони «на роботі» ‒ захоплюємося мудрішим за короля Ліра його блазнем, згнітивши серце, пробачаємо американців за недолугий вибір, поблажливо кепкуємо з нашої місцевої еліти, яка у нестямі аплодує талановитій подачі скабрезних стосунків трусів з хрещиком. Яка еліта, такий і кут її зору на геніталії.
І нехай би воно так і пливло – чого тільки не прибиває до нашого берега! Можна й не звертати уваги, як «іскрить», за висловом Леоніда Макаровича Кравчука, лідер 95-кварталу на сцені. Щоправда, стосовно вражень першого Президента виникли сумніви – тривале ходіння між крапельками призвели шановного дідуся до повної втрати орієнтирів.
Але вчора так «заіскрило» з Парижу, що, певно, не лише наш японський тонометр зашкалило. Зі усіх сил намагаючись знайти хоч би якесь раціональне пояснення тону вчорашніх телефонних перемовин Петра Порошенка з Володимиром Зеленським, фільтруємо лексику. І наша всеохоплююча толерантність пасує перед викидом неадекватного хама…
Товариство, кого чи що ми отримуємо через тиждень?!
Вадим Демиденко
