Ілюзії людей з театру абсурду
Кафка якось сказав: якщо людина живе у світі ілюзій, то з часом їй все важче відрізнити реальне від вигаданого… Так воно і є! І це прекрасно можна побачити на діях навіть багатьох персонажів місцевого, як кажуть, пошиву («паршиву»).
Ну, наприклад, міський голова Полтави Олександр Мамай свого часу піддався ілюзії, що стоїть вище закону, а точніше, що він узагалі… поза законом. Ну, з його «точки» зору… І так у це повірив, так повірив, що перетворився на «невловимого Джо». В сенсі того, що навіть Октябрський народний суд ніяк не міг його спіймати, аби змусити відповідати перед законом за корупційні дії. Зрештою довелося пускати «по сліду» навіть правоохоронців, які й затримали міського голову у ляльковому театрі. Як кажуть, взяли під білі ручки і доставили до суду.
Театр абсурду та й годі! Таким чином ще одна ілюзія Олександра Мамая розвіялася…
Інший кандидат на посаду міського голови Сергій Чередніченко теж почав останнім часом страждати певними ілюзіями. Він навіть увірував, що уже ледь не сидить у «мерському» кріслі і почав «підкеровувати» містом. Принаймні на рівні заяв і навіть певних дій, якими шокує полтавців. Наприклад, з приводу безкоштовного проїзду у міському транспорті. Причому на тлі цих явно популістичних заяв він створює ілюзії і у самих полтавців, бо ж добре відомо, що «нічого з нічого не виникає». І аби забезпечити у повному обсязі безкоштовне перевезення людей тих же пільгових категорій, то треба мати ресурси для фінансування цього процесу. Принаймні подумати, як компенсовувати перевізникам їхні втрати. Можна узагалі заявити, що проїзд для всіх буде безкоштовним, але чи побачимо ми після цього на полтавських вулицях хоч одну маршрутку, хоч один автобус? І це вже будуть не ілюзії, а реалії!
Так мало того… Чередніченко ще й узявся особисто «контролювати» перевізників. Влаштувавши буквально облаву на одного з них, заблокував з компанією сумнівних молодиків виїзд транспорту одного з перевізників на лінію. Цікаво, якби оцінили ці дії люди, які даремно чекали транспорт на маршруті, коли б знали, хто саме займається подібними речами, підміняючи ДАІ, автотранспортну інспекції й інші служби. Бо саме вони й мають контролювати цей процес, а не якийсь ефемерний кандидат. До речі, про сумнівних молодиків. Ще тоді журналісти звернули увагу, що в цій компанії були якісь луганські «тітушки», а ще раніше поряд з Чередніченком засвітився такий собі Ігор Нестеренко, який намагався створювати у Полтаві місцевий… антимайдан. Цей тип, до речі, козиряє у соцмережах навіть знімками, де він ледь не в обнімку з такими одіозними особами як горе-депутат Олег Царьов.
І при цьому Чередніченко обурюється, що його самого звинувачують у сепаратизмі. Нардеп Сергій Каплін на сайті «Полтавщина» прямо звинуватив «кандидата» у тому, що «Чередніченко отримує гроші з-за кордону». І тим самим викликав бурхливу реакцію самого Чередніченка: мовляв, я не я і шапка не моя. «Я офіційно заявляю, що усі свої гроші я легально заробив у Полтаві та в Україні, про що звітуюсь і в декларації, і перед людьми через свою газету». Особливо втішає оце останнє – «через свою газету». Звісно, що через «свою» можна звітувати про що завгодно, бо своя рука владика. Мало того, натомість Чередніченко пропонує журналістам поцікавитися паспортом самого Капліна: «нехай Каплін покаже другу сторінку свого паспорта, де його прізвище написано російською мовою». Він навіть уже встиг підрахувати, скільки нардеп витрачає коштів на свої білборди, на чому він їздить…Чередніченко навіть кличе Капліна на теледебати.
Ну, та нехай. Чим більше вони будуть гризтися, тим краще виборці зрозуміють хто є хто.
І тут уже жодних ілюзій не виникне!
Сергій ГЕРАСИМЧУК
