Імміграційна поліція США пішла по стопах НКВД і Гестапо

Машина по перемелюванню людей запущена. Сьогодні — мігранти. А завтра?

Турецька преса звернула увагу на вакханалію безкарності та неконтрольованого насильства окремих силових структур США, що охопила країну. Йдеться про так звану «імміграційну поліцію».

• Коли силове відомство отримує право затримувати людей без ордерів, коли його дії не підлягають судовому контролю, коли в його камерах помирають люди, а ніхто не несе відповідальності — це називається правовим вакуумом. Історія знає чимало прикладів подібних структур.

56-річний Ненко Ганчев три десятиліття прожив у Чикаго. Володів транспортною компанією, платив податки, був одружений на громадянці США. 23 вересня він прийшов до офісу імміграційної служби на співбесіду щодо грін-карти. Його заарештували прямо в будівлі — агенти ICE влаштували засідку.

Менше ніж за три місяці Ганчев помер. Діабетик, якому не надали спеціальну дієту у центрі утримання. Людина, яка, за словами інших ув’язнених, просила медичної допомоги, але не отримала її вчасно. Його тіло знайшли на підлозі камери.

Це не трагічний випадок. Це системний свавілля.

Тридцять смертей за рік

2025 рік став найсмертоноснішим для іммігрантів у ув’язненні ICE (Immigration and Customs Enforcement) за останні два десятиліття. Тридцять людей. Четверо померли за чотири дні в середині грудня.

«Чотири смерті ув’язнених за один тиждень — це кризис розпеченого заліза», — заявила Юніс Чо з Проєкту національних в’язниць Американського союзу громадянських свобод.

Конгресменка Праміла Джаяпал написала в соцмережах: «За 15 хвилин я отримала два повідомлення про смерті в установах ICE підряд». Через півтори години прийшли ще два.

Сьогодні в центрах ICE утримується 66 тисяч людей — абсолютний рекорд. Адміністрація Трампа запросила 45 мільярдів доларів на розширення системи утримання. Арешти відбуваються зі швидкістю 1100 осіб на день.

Структура без контролю

У березні адміністрація Трампа намагалася ліквідувати два наглядові органи, які контролювали умови утримання та розслідували скарги затриманих. Під тиском рішення скасували, але адвокати мігрантів стверджують: фактичний нагляд різко послабився, а умови в центрах продовжують погіршуватися.

Історичні паралелі неминучі. «Штазі» у Східній Німеччині, гестапо у нацистській Німеччині, НКВД у Радянському Союзі — усі ці структури об’єднувало одне: вони діяли поза судовим контролем. Їхні рішення не підлягали оскарженню. Вони мали право на «попереднє затримання».

ICE де-факто має ті ж повноваження. Агентство проводить масові арешти без ордерів. У Чикаго федеральний суддя розпорядився звільнити 600 людей, заарештованих саме таким чином. У Вашингтоні суд також зупинив арешти без ордерів після хвилі затримань.

Але арешти тривають.

«Незважаючи на безпрецедентну кількість юридичних викликів та незаконні рішення судів нижчих інстанцій, арешти й депортації триватимуть», — заявила представниця Білого дому Абігайл Джексон.

«Чистий театр»

Хосе Паніагуа Кальдерон кричав від болю, коли сріблястий позашляховик ICE проїхав по його ногах під час арешту у Ванкувері, штат Вашингтон. Відео зі смартфонів свідків показує, як машина переїжджає через його кінцівки, поки він лежить на землі.

Сім’я стверджує: агенти відмовили йому в медичній допомозі і силою затолкали в автомобіль.

Офіційний представник Департаменту внутрішньої безпеки Тріша Маклафлін заявила: «Після того як офіцери ICE наділи наручники, Паніагуа влаштував представлення рівня «Оскар», драматично кричав, поки офіцери просто переганяли його машину з дороги.

Він нормально ходив одразу після цього, отримав повне медичне обстеження, включно з рентгеном, який показав НУЛЬ переломів, вивихів або травм. Чистий театр. Жодних травм».

Це було офіційне повідомлення від імені державного відомства.

Інший випадок: Вільмер Толедо-Мартінес, мешканець Ванкувера, який приїхав у США у 15 років, одружений на громадянці США. Сенаторка Петті Мюррей назвала його арешт «жорстоким і необґрунтованим нападом».

За її словами, на Толедо-Мартінеса накинули службову собаку ICE, хоча він не чинив опору і не намагався втекти. Годинами йому відмовляли навіть у базовій медичній допомозі.

Дзеркало тоталітаризму

Гестапо налічувало близько 32 тисяч співробітників до кінця 1944 року. Воно покладалося на доноси місцевого населення для проведення розслідувань. У ICE близько 21 тисячі співробітників, але агентство активно залучає допомогу інших відомств — Прикордонної служби, Секретної служби, Управління по боротьбі з наркотиками (DEA), навіть Податкової служби США (IRS).

Гестапо діяло «без громадянських обмежень». Мало право на превентивний арешт. Його дії не підлягали судовому оскарженню. Тисячі лівих, інтелектуалів, євреїв, профспілкових діячів просто зникали в концтаборах після арешту.

НКВД у 1930-х керував системою ГУЛАГу і вважався найбільшим роботодавцем СРСР. Проводив масові страти і міг засуджувати людей без судового процесу.

«Штазі» до 1989 року опиралося на мережу від 500 тисяч до 2 мільйонів інформаторів. Мало досьє на 6 мільйонів громадян — третину населення ГДР.

Поліція Південної Африки часів апартеїду практикувала «тьюбінг» — удушення пластиковим пакетом на голові. Після кінця апартеїду 1994 року нова демократична конституція явно заборонила тортури.

Але аналіз даних за 2012–2023 роки показав: у середньому три людини на тиждень скаржилися на застосування «тьюбінгу» поліцією. Із 1700 скарг лише одного офіцера звільнили (пізніше відновили). Шість офіцерів були засуджені в суді.

«Вони поводилися з ним як з твариною»

Ненко Ганчев страждав на діабет другого типу. У центрі «North Lake» у Мічигані — приватній тюрмі, якою управляє корпорація GEO Group за контрактом з ICE — йому не надали спеціальну дієту.

«Спеціальної дієти не було, — розповідає близька подруга родини Анна. — Їжі, яку давали затриманим, було недостатньо для підтримки рівня цукру в крові. Тому ми надсилали гроші через їхню систему, щоб він міг купувати їжу у комісаріаті».

Стрес погіршував стан. «У діабетиків, особливо другого типу, навіть якщо дієта нормальна, стрес може викликати стрибки цукру. Йому ставало все гірше».

У листопаді федеральний суддя в Чикаго розпорядився звільнити під заставу сотні арештованих без ордерів, включно з Ганчевим. Арешти порушували узгоджувальний декрет — судове рішення, що обмежує повноваження ICE. Федеральна влада визнала: звільнення Ганчева не загрожує громадській безпеці.

Але Сьомий окружний апеляційний суд заблокував рішення. Перед Ганчевим постало рішення: добровільна депортація до Болгарії або продовження утримання під вартою в надії отримати заставу.

«Я сказала йому: «Рішення за тобою, але, будь ласка, не залишай мене тут одну», — згадує його дружина, громадянка США, попросивши не називати її ім’я з страху помсти.

14 грудня ввечері вона не отримала звичайного дзвінка від чоловіка. На сайті ICE значилося, що він «звільнений».

Ранком 15 грудня — у день їхньої восьмої річниці весілля — їй подзвонили з болгарського посольства. Ненко Ганчев був мертвий.

«Я хочу, щоб люди знали, що з ним сталося, — каже його вдова. — З людиною, яка прожила тут 30 років, працювала, платила податки. А вони поводилися з ним як з твариною. Вони були так грубі з ним... Вони поводилися з ним, ніби він убивця».

Індустрія смерті

На сайті ICE з’явився стандартний реліз про смерть Ганчева. Агентство назвало його «56-річним кримінальним нелегальним іноземцем із Болгарії». Причина смерті — «підозрювані природні причини».

Так описали людину, яка прожила в Америці 30 років, була одружена на громадянці США, володіла транспортною компанією. «Кримінальним» його зробили порушення ПДР — серйозних звинувачень у Ганчева не було. «Природними» назвали причини смерті діабетика, якому місяцями не надавали медичну допомогу.

За даними ICE, Ганчева знайшли «без свідомості на підлозі камери під час рутинної перевірки». Медперсонал почав серцево-легеневу реанімацію. Прийшла швидка — продовжила реанімацію. Лікар констатував смерть.

У Департаменті внутрішньої безпеки назвали причину смерті «імовірно природною». Офіційна причина «ще розслідується».

Але конгресменка Делія Рамірес закликала до «негайного прозорого розслідування обставин смерті пана Ганчева, включно з перевіркою повідомлень інших затриманих про те, що він просив медичної допомоги і не отримав її вчасно, щоб врятувати йому життя».

Протягом тижня після смерті чоловіка його вдові ніхто не подзвонив. Ні з ICE. Ні з GEO Group — приватної тюремної корпорації, яка керує центром утримання. Ні з офісу медексперта Мічигану, який проводив розтин. Її не просили ідентифікувати тіло. Не цікавилися релігійними обрядами. Не запитували дозволу на розтин.

Жан Вілсон Брутус, 41-річний іммігрант з Гаїті, потрапив під арешт ICE 11 грудня після звільнення з окружної тюрми. Його арештували за псування майна. Він помер наступного дня після «медичного інциденту».

Дельвін Франсіско Родрігес, 39 років, із Нікарагуа. Фуад Саїд Абдулкадир, 46 років, із Еритреї. ICE заявило: двоє померли від «природних причин», двоє — від «медичних ускладнень».

«Декілька смертей цього року сталися протягом кількох днів після того, як люди потрапили під арешт ICE, — каже Дженніфер Ібаньєс Уітлок з Національного центру імміграційного права. — Це викликає занепокоєння щодо рівня травми, яку відчувають люди з моменту арешту».

«Без сплесків смертей»

ICE стверджує в пресрелізах: «Смерті під вартою минулого року складають у середньому менше 1% — це найнижчий показник в історії ICE». Агентство не надало деталей розрахунку цього числа.

Але 30 смертей — це більше, ніж за весь період пандемії COVID-19.

Помічниця міністра внутрішньої безпеки Тріша Маклафлін заявила: «НЕ БУЛО сплесків смертей. У міру розширення місць утримання ми підтримуємо більш високі стандарти догляду, ніж у більшості тюрем для громадян США, — включно з доступом до належної медичної допомоги».

Позови стверджують: затриманих утримують у переповнених умовах, іноді без ліжок, душу, адекватної медичної підтримки чи якісної їжі.

Дебора Флейшейкер, виконувачка обов’язків начальника штабу ICE при президенті Байдені, зазначила: збільшення кількості смертей «піднімає питання про якість утримання, але не дає повної відповіді без додаткової інформації».

Крістін Соваж з Мічиганського центру прав іммігрантів вважає, що смерть Ганчева «могла бути запобігла і є свідченням ширшої закономірності».

«Смерть пана Ганчева, на жаль, підкреслює, як адміністрація Трампа погіршує безсовісні умови у системі утримання, яка, як доведено, за своєю суттю нелюдська, — йдеться у письмовій заяві. — Шокує, що це 29-а смерть під вартою ICE з моменту інавгурації Трампа, рекордне число смертей за календарний рік з тих пір, як правозахисники почали вести облік у 2006 році.

Для порівняння: 26 людей померли під вартою ICE за чотири роки адміністрації Байдена».

Машина, яка не зупиняється

Система утримання, що діє без ефективного контролю. Приватні корпорації, які заробляють на ув’язненні людей. Квоти на арешти. Безкарність співробітників. Смерті, які називають «природними».

Історія ХХ століття навчила: коли силові структури держави виходять з-під контролю закону, коли їхні дії перестають бути підсудними, коли вони перетворюються на «державу в державі» — це шлях до катастрофи.

ICE сьогодні арештовує близько 1100 осіб на день. Адміністрація ставить мету — 3000 на день. Центри переповнені. Люди помирають. Відповідальних немає.

«Арешти й депортації триватимуть», — обіцяє Білий дім.

Ненко Ганчев тридцять років будував американську мрію. Він хотів стати громадянином. Він одружився з американкою. Він прийшов до імміграційної служби, щоб легалізувати свій статус.

Його тіло знайшли на підлозі камери. Причина смерті «розслідується». Але система вже встигла оголосити його «56-річним кримінальним нелегальним іноземцем із Болгарії».

У 1946 році німецький пастор Мартін Німеллер, який пережив нацистські концтабори, написав:

«Спершу вони прийшли за соціалістами, і я мовчав — бо я не був соціалістом. Потім вони прийшли за членами профспілки, і я мовчав — бо я не був членом профспілки. Потім вони прийшли за євреями, і я мовчав — бо я не був євреєм. Потім вони прийшли за мною — і не залишилося нікого, хто б говорив за мене».

Машина по перемелюванню людей запущена. Сьогодні — мігранти. А завтра?