Інформаційний шум в умовах єрмакократії
Так уже склалося в історії людства, що той, хто володіє інформацією, — панує у світі. Ось, чому нині множиться брехня і пропаганда.
Якщо розібратися, ситуація з отриманням інформації зараз мало відрізняється від часів СССР. Тоді свідома людина повинна була ігнорувати мейнстрімну програму «Врємя», газету «Правда», «Ізвєстія» і «Труд».
Люди намагалися вишукувати там адекватні відомості про події у власній країні та світі, крадькома припадаючи до радіоприймача. Крізь шум глушилок ловили «BBC», радіо «Свободу» і «Голос Америки».
Дехто вчився читати між рядків і тихенько обговорював почуте на кухні із вузьким колом однодумців. Серед них обов'язково затісувався сексот «нє-важно-какой-национальності».
Щоби скласти більш-менш адекватну картину подій, треба ігнорувати абсолютну більшість телеканалів і видань. Включно із «BBC», радіо «Свободою» і «Голос Америки», які скурвилися та грають проти українських лідерів.
Тепер наші маленькі блоги — та ж сама «кухня». Різниця лише в тому, що за пошук альтернативних відомостей поки що не притягають до кримінальної відповідальності, а роль глушилок грають троле-ботоферми й обшуки на невгодних телеканалах.
Режим внутрішньої окупації трохи пом'якшився — тільки й усього. Проте деякі таваріщі так звикли до маргінального стану свідомого українства, що сприймають інформаційну окупацію як нормальну практику, до якої треба пристосовуватися, а не рушити.
Вони ще й затикають рота тим, хто наважується повстати проти принизливого становища українця у власній країні. Вивчена безпомічність, посилена професійними маніпуляціями, — жахлива річ.
