«Історична стаття» Путіна – дзбан сечі для придворних малоросів і манкуртів
Штучно вигадана на Московських болотах ідея про те, що українці та росіяни один народ – не витримала перевірку історією.
Українці повинні зрозуміти, що РФ не відмовлялася і не відмовляється від прагнень знищити нашу незалежність. Так звана "стаття" Владіміра Путіна – це тільки ще один доказ їх системної роботи над цим.
Хоча зрозуміло, що диктатор сусідньої держави писав свій опус і з метою роз'єднати українців, посіяти хаос та зневіру, розсварити нас між собою, а одночасно і зробити послання західному світу. Він бажає залишити Україну в орбіті так званого "російського світу".
Але ж ми мусимо називати речі своїми іменами: не стаття Путіна, а жбан сечі! Тільки так можна направду назвати опус, який вилив на голови міжнародної спільноти диктатор аґресивної до України орди.
До того ж цій сечі вже 300 років, а особливо вона сконцентрувалася та дала осад у вигляді популяції манкуртів в останні 30. Тих манкуртів, що сьогодні прийшли до влади та п'ятий раз намагаються скасувати закон, що захищає українську мову.
Ідея про те, що українці та росіяни один народ – не витримала перевірку історією. Ми не терпимо диктаторів і тиранів, а тому всі ці 300 років ми боролися за незалежність і зрештою її отримали.
Ми – українці, – європейський народ і прагнемо повернутися додому – до західної цивілізації, на відміну від сусідів, які прагнуть молитися трупу на центральній площі країни, які аґресією та залякуванням намагаються компенсувати власну дикість та бідність. Вони прагнуть окремого "скрєпного" шляху, втопивши у крові всіх, хто вважає інакше.
Але уявляю, як важко на цей виклик відповідати Володимиру Зеленському, який все своє життя загравав з проросійськи налаштованим електоратом, висміюючи українську мову, культуру та навіть державність. Варто тільки згадати, що 2014 році у Горлівці він виступав перед терористами та говорив майже слово в слово те саме, що зараз продукує Путін.
Українська влада не повинна мовчати, а найкращою відповіддю у цьому випадку буде продовження поширення української мови та культури.