Українофоби-Баранські серед нас і далі

Опінії
13.07.2021, 09:23
Українофоби-Баранські серед нас і далі
Фото: Facebook

Роздуми про сільську тупість, яку здатне перемогти тільки українське місто, що "кладе болт" на цінності невігласів і покручів.

Історик, журналіст і фіно-угорист

Ви не забули? Містяни України нанесли потужний нокаут русскому селянину Славі Баранському, який працював топ-менеджером групи "Fozzy" (Сільпо) і дозволив собі цілу низку необережних фраз у соцмережах відносно українських цінностей, удаючи із себе чи то одесита, чи одесця.

Мабуть, топовим висловлюванням Баранського стало ось це: «Навіщо вам Морґенштерн, якщо є сільська "Плине кача?"». Проте це була лише вишенька у філософській системі Баранського, кредом якої була все ж оця: «Сельскую  тупость победит только город кладущий болт на ценности села».

У цій системі "сільський" — це український, а "гóрод", відповідно, — русскій.

Тобто, розшифровка тут така: «Укрáинскую  тупость победит только русский, кладущий болт на ценности украинцев». Може це і мало б під собою ґрунт, якби усьо "русскоє" означало міське і, автоматично, типу проґресивне.

Слава, до речі, концептуальний "проґресист" і тому у всій цій історії для нього "нічіво лічнава". Але навіть у глузливій фразі — «Зачем нам Морґенштерн, если есть сельская "Плине кача"», — 
автор не помітив, що як раз Морґенштерн — це і є сільський башкирський люмпен, що робить кар'єру у мас-культурі країни-колонізатора.

А от "Плине кача" вже давно типовий міський романс, який співають як раз українські містяни. І самá ця лемківська пісня вже давно стала частиною міської культури, як до речі й "Ой верше мій верше", що у виконанні татарки Джамали стала топовою на одному з конкурсів селебритіз у сільській, за лоґікою Слави, перепрошую, — Москви.

Баранського таки звільнили, попри плаксиві пости підсудного про любов до України, висловлену, щоправда, "міською" нерозкаяною мовою Пушкіна-Морґенштерна. Проте самі ініціатори успішного бойкоту так і не зробили глибших висновків із ситуації; хоча здогадувалися, що таких "Слав-Баранських" повно працює на посадах топменеджерів по всій Україні й вони нікуди не поділися.

У чому такі висновки мали б полягати?

  1. Для Баранського у тому факті, що загроза бойкоту його компанії з боку містян України виявила в ньому справжнього селюка; у найгіршому розумінні.
  2. А для усіх учасників шляхетного "ґейту" цього русскага пейзана в тому, що слід і самим припинити простодушно ототожнювати все базове українське з поняттям "села", а розгледіти в історичній ґеоґрафії України сотні невеличких міст і містечок, власне towns, в яких і творилася левова частка української культури, яку тепер приписують "селу".

Бо справді смішно. Пушкін, який виріс і провів основну частину свого нікчемного життя по селах і мухосранськах, — "ґарадской арістократ"; а шляхтич Панас Мирний, який жив лише у містах, а писав більше про towns, а не про село, — став канонічним сільським письменником!

Так само припиняймо говорити про "сільські повстання", "сільські армії", на чолі яких стоять то люди з університетською освітою, то просто шляхтичі, і про "голодомор сільського населення", — ніби українські towns не піддавалися терору голодом. І багато инших ворожих за оптикою дефініцій, які дають потім змогу люмпенам Баранським фантазувати на тему проґресу за умов відсутності українців.

Не забуваймо: Баранські серед нас і далі; у них добре працюють кар'єрні ліфти. І бойкотів на всіх не напасемося, але у даному разі, «сельскую тупость Баранского победил только украинский город, кладущий болт на ценности Баранских».

Читайте також:
Життя
Відомий німецький письменник міжвоєнного періоду здобув світову славу своїми пацифістськими творами. Проте не мав сімейного щастя.
26 березня, 19:14
Політика
Російська мова на вустах українця — зрада свого етносу. Не для цього вмирали наші Воїни, щоб у Полтаві, Одесі, Луцьку белькотіли язиком.
24 березня, 14:57
Полтава
«По їхніх плодах ви пізнаєте їх». Так, Христос заповів учням розрізняти людей не за словами, але за вчинками, які зчаста невидимі загалу.
17 березня, 15:42
Політика
Станом на тепер держава не є для українців Вітчизною, радше мачухою, котра постійно лізе у кишеню. За неї віддавати життя — сором.
13 березня, 13:47
Позиція
Мислителі минулого добровільно відмовлялися від свого майбутнього. Власні діти для них були життєвим тягарем...
27 лютого, 07:12
Війна
Боятися — це нормально. Боятися мобілізації — це природно. Для людини дійсно природно триматися якомога далі від війни.
14 лютого, 07:14