Кажуть, ми програємо цю війну. Чи дійсно це так?

Думка, яка чудово лягає в мозок втомленим українцям, які, іноді, здається навіть тішаться від цієї колективної депресії. Під час літньої спеки зараз плавить не тільки асфальт, але й мізки. Мізки, в які будь-що хоче залізти росія. Посіявши зневіру і відчай.

Але якщо ми програємо, то, виходить, що росія виграє. І сама росія воліє продавати цю думку як всередині країни, так і світу.

Але що для росії було б перемогою.

Може ми забули, але росія хотіла взяти під контроль всю Україну. росія хотіла знищити суверенітет і незалежність України, та поставити у Києві своїх маріонеток. Оце була б перемога росії. Відновлення імперії малими зусиллями, швидкою спецоперацією на 2-3 тижні. Не великою війною, а швидким стрибком, прости господи, мангуста.

Чи змогла росія це зробити? Ні.

Чи наближається росія до цієї мети? Ні. І навіть українці, що часто перебувають у депресії, не вірять у це. Бо інакше вартість нерухомості у Києві була б зовсім іншою. У Москві і не тільки розуміють що не здатні вже знищити незалежність України. І тому не здатні перемогти.

росія, напрягаючи всю свою імперську міць, може відкусити якусь територію. Але у росії і так велика територія. Додаткові кілька сот квадратних кілометрів будуть на ній непомітні від слова зовсім і точно не можуть бути перемогою. І не можуть бути метою. Мета для росії недосяжна і вони це чудово розуміють. З точки зору росії вони витрачають забагато ресурсів, повністю напрягаючи свою економіку, скорочуючи всі витрати бюджету, що не стосуються армії, задля досягнення, яке буде зовсім непомітно на карті. Не співставне з російськими амбіціями і заявленими два роки назад цілями. Яка ж це перемога? Який же це успіх?

росія здатна завдавати нам болю. І може отримувати від цього якесь садистське задоволення. Намагаючись таким чином перекрити для себе самої біль і розчарування від того, що мета, яку вони заявили і на яку витратили так багато ресурсів, недосяжна. Ціна, яку заплатила і буде платити росія ще багато років, завелика. І вони це знають. Хоч і намагаються продати зовсім інше. Поводячись як малолітній хуліган, якого вдома чекає п’яний батько, що може побити просто так, принизити, а може й зробити щось ще гірше, і який приходить у школу і забирає бутерброди у першачків.

Чи може ще росія перемогти? Тільки якщо ми самі подаруємо росії цю перемогу. А сама росія перемогти не здатна.