Китайський «план миру» в угорській обгортці
Сі Цзіньпін недарма приїжджав до Віктора Орбана весною. Оце передав нам повідомлення: погоджуйтеся на часткове перемир'я чи капітулюйте.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Приїзд Віктора Орбана до Києва варто розглядати без емоцій, але комплексно. По пунктах викладу свій погляд нижче:
- Це гра самого Орбана.
У нього все слабші позиції у самій Угорщині та найхєровіші стосунки з ЄС у момент, коли Будапешт має в ньому півроку керувати. Але самі європейці кажуть, що Орбан там буде управляти хоч чимось тільки на час літніх канікул, тому йому треба щось показати й він хоче використати Україну як свою історію успіху.
- Це хід Китаю.
Тобто у відповідь на спроби Володимира Зеленського використати Сі Цзіньпіна цьогоріч навесні. Комуністичний Китай жорстко показав, що грає виключно свою гру; і, судячи з усього, щось передав через Орбана.
- Блеф — «ні миру, ні війни...».
Цілком допускаю, що суть меседжу — погоджуйтеся на припинення війни. А далі Китай зацікавлений, щоб Україна якомога швидше увійшла в ЄС, до України, своєю чергою, зайдуть китайські гроші та інвестиції, які Офіс Президента може використати як історію успіху, за котру не треба звітувати клятим американцям.
А Китай залюбки використає Україну як точку входу в ЄС у своїй спробі таки відірвати Європу від США і зробити своїм ринком. Зе-владі при цьому буде добре, бо дадуть прикурити й не будуть ставити зайві питання (а їх уже зараз удосталь!).
На те, яке там місто й хто контролює на Сході, де саме пройде лінія розмежування, китайцям глибоко пох. Аби знову запрацював транзит до ЄС через Україну.
Здогадуєтеся, в якій ролі себе бачить Орбан у цьому процесі? Правильно — головного у китайських справах в ЄС, при цьому, перебуваючи в самому ЄС, а Україна має стати частиною його успіху.
Ну, це так, великими штрихами... Тому я б не ставився зі сміхом до пропозицій Орбана «просто пєрєстать стрєлять», — це, із величезною долею вірогідності, пропозиції Китаю.
А на КНР у Зе-команді досі покладають досить серйозні сподівання. Тому те, що там зараз із виряченими очима Офіс Президента кричить, що від усіх пропозицій Орбана відмовилися — брехня.
Дивімося на афтершоки, багато цікавого випливе, впевнений. Надто ж, коли нас очікувано не візьмуть в НАТО, а Офіс Президента та його спікери у другій половині липня заведуть шарманку про поганий Захід.
Ну, і звісно, про необхідність миру, який зафіксує головну перемогу: «Зберегли ж країну, хоч і куцу без Півдня та Сходу». Точніше, вже завели, Наталя Мосійчук вам у поміч.
До речі, Арахамічні істоти та Безуглі котлети якраз мріють про майбутні відкати від китайських грошей, як і турецьких та арабських. Тож, слідкуймо за рухами Зе-банди.
