Класика жанру: як із поліграфічної дрозофіли соціалістичного слона зліпили
З вашого, колеги, дозволу, трохи поталалаємо. Моральні закони мають виконувати усі особи, належні до людської популяції. Авжеж, ті з-поміж нас, котрі визнають вищість і владу моральних законів над собою, виконують їх рефлекторно. Та хай йому грець, коли тебе побачать гарною людиною? Тоді, коли разом з революційним натовпом будеш волати щось на кшталт «Геть Рошен з асортименту!»? Чи коли стовбичитимеш осторонь і при цьому не будеш цим пишатися? Визначилися, високоморальні? А ми – ні.
Умови і обставини участі у масових заходах на кшталт виборів президента не передбачають моральність обов'язковою чеснотою. Чи додала комусь клопотів виголошена Аваковим засторога щодо нещадної зачистки виборчого поля від неслухняних? Еге ж, з переляку і біг-борди познімали. Подейкують, що одну з кандидаток навпіл розвалив когнітив: ніяк злидня не окреслиться, куди списати незадекларовані статки – на біжутерію від Cartier чи протизаконну піврічну піарщину на «новому курсі»?!
Якби…
Якби пан Гриценко з букетом орхідей вже минулими вихідними відвідав Ірину Степанівну Луценко і, як личить полковнику, побожно-поштиво ще у передпокої став на коліно, засвідчуючи найвищу офіцерську повагу до мимоволі ображеної колеги з бомонду. Ніяково тицьнувши Юрію Віталійовичу товстий конверт з моральним відшкодуванням за «чисто спонтанну обмову».
Якби Володимира Зеленського ще із сумнозвісної новорічної ночі затерзало сумління. Щоби так дістали парубка гризоти, що засльозена маріонетка, кумир безбашенного плебсу нарешті заспокоїв зґвалтовану країну щирим каяттям – його вибрик з президентством ніщо інше як невдалий жарт. Мовляв, я БенÍн з Бѐнею переплутав. (Авторська ремарка для допитливих: Бенін – країна на заході Африки, де відпочивають кварталами; Беня – Бенціон-Веніамін Крик – герой «Одеських оповідань» Бабеля, схожий на українського, абсолютно аполітичного© бізнесмена Ігоря Валерійовича Коломойського).
Очевидно, що уся група нинішніх 83 ходаків до ЦВК одним миром мазана. Жалкуємо, але з моральністю важко й у нашого висуванця Сергія Миколайовича Капліна. Ні-ні, мова не про ідеологічні уподобання, кандидат з гіпертрофованим популізмом «наш» винятково у географічному сенсі. А соціал-демократичний краянин мало того, що особисто підключає житлові будинки до електромереж, власноруч сокирою розширює доступ народних мас до мерських кабінетів, обіцяє знищити як клас полтавських паразитів-перевізників, котрі виссали всю кров з пасажирів та в.о. мера Олександра Шамоти, тепер на заключну стадію перегонів вивів важку родинну артилерію.
Та й те. Якщо діючому Петру Олексійовичу Порошенку дозволено родиною отримувати томос ПЦУ, а своїми дітьми янголізувати інтронізацію її предстоятеля, то Владлені Капліній, вже другій вірній соратниці кандидата Сергія Капліна самим статутом СДПУ велено взяти на свої тендітні, але партійні плечі якусь дещицю рейтингових потуг майбутнього вождя і паралельно чоловіка. Не будемо наполягати, але цілком можливо, що пані Владлену надихає жертовність тієї ж Надії Костянтинівни Крупської, котра, пам'ятається, в ім'я соціалістичної революції пробачала своєму гулящому Іллічу еротичні експерименти у «склянці води» з Елізабет Пешо д'Ербенвілль. Для своїх (лівих – авт.) –Іне́сою Арма́нд.
Тепер до місцевого соціалізму, музичної культури і поліграфії.
У контексті культурологічної зауваги спершу вклонімося пам'яті Івана Козловського, Миколи Лисенка, Алоїза Єдлічки, Дмитра Ахшарумова, Василя Верховинця, Олександра Білаша та інших представників велелюдного множества полтавських обранців Евтерпи з гуртом «Фристайл» і Вєркою Сердючкою включно.
Але за усієї поваги до культурної ниви і її орачів-безсрібників, до заслужених метрів, зокрема і диригентського мистецтва, до земляків і землячок, котрі не шкодують ні душевних, ні тілесних сил задля гідного продовження справи високого служіння музам, продемонстрованого корифеями-тріумфаторами, все ж мух з котлет ми би повисмикували.
Прес-служба СДПУ у пошуках інформприводів (як на те – ні обривів електромереж, ні страйку глитаїв-перевізників) ладна ліпити слонів з інфузорій-туфельок. Сливе непомітну подію – презентацію вузько спеціальної книжки-посібника «Питання вокально-хорової культури у виконавстві та педагогіці» за авторством колишнього викладача місцевого музучилища, шановної пані Неллі Шейко в актовій залі Малої академії мистецтв ім. Раїси Кириченко – гігантомани від соціал-демократії подали на 20 сторінках pdfформату! За обсягом, кількістю світлин, нестримною патетикою «новина» претендує на планетарне значення (https://poltava.to/news/49793/), у тіні якої ховаються «Голос України» і «Оскар» Американської кіноакадемії.
Медійна булька має одну причину: методичка для вузького кола вокалістів з хористами видана коштом Вождя простих смертних і була презентована дружиною Вождя, членом СДПУ.
Вадим Демиденко
