Колиска українського національного відродження і її вплив на життя та творчість Володимира Короленка

Саме у Полтаві борець із російським самодержавством розкрив свій письменницький талант.

Письменник яскравого таланту, Володимир Короленко увійшов в історію літератури як автор численних повістей і оповідань, художніх нарисів, чотиритомної «Історії мого сучасника», як критик і публіцист. Деякі його твори можна поставити поряд з найвизначнішими досягненнями світової літератури.

Його творчість, позначена рисами глибокої самобутності, складається своєрідним літописом цілої епохи російської та української дійсності. Повісті, оповідання та нариси Короленка реалістично зображують ті сторони народного життя, які до нього в літературі ніхто не описував.

Громадська і літературна діяльність Володимира Галактіоновича відзначена високим громадянським пафосом, безмежною любов'ю до батьківщини. Народжений на українській землі, він вважав себе сином трьох народів – українського, російського і польського (мати Евеліна Осипівна була полячкою, батько Галактіон Афанасійович – росіянин).

Короленка знають в усьому світі

Своїм життям він довів нам, що такі поняття як совість, любов, повага, правда, честь, добро, справедливість ніколи не загубляться в часі, вони вічні, непохитні й нездоланні. «Боротись зі злом без поступок, але разом з тим якомога більше прощати – ось справжня твереза філософія життя», – писав Короленко, котрий і словом, і ділом боровся за утвердження в суспільстві гуманістичних ідеалів, «непохитних маяків – істини, правди, справедливості».

Володимир Галактіонович Короленко народився 27 липня 1853 року в Житомирі. У 1871 році він вступив до Петербурзького технологічного інституту, але через матеріальні труднощі був змушений його покинути. Незабаром Володимиру Галактіоновичу вдалося переїхати до Москви й вступити до Петровської землеробської академії.

У роки навчання він захопився народницькими ідеями і за організацію студентських виступів був заарештований і висланий в Кронштадт. По закінченні терміну, Короленко знову повернувся до Петербурга, працював коректором і креслярем, а в 1877 році вступив в Гірський інститут. До цього періоду відноситься початок його літературної діяльності — у петербурзькому журналі «Слово» була надрукована перша новела письменника «З життя шукача».

Але вже в 1879 році за підозрою в революційній діяльності Короленко знову був заарештований. Після декількох років заслання у Вятській губернії, він, за відмову від присяги Олександру III, був відправлений у Сибір. Важкі умови життя не зламали волі письменника, а стали часом, коли по-справжньому проявився його літературний талант. Ці надскладні умови дали багатий матеріал для його майбутніх творів.

Паростки творчості та плідної роботи письменника

У 1885 році Володимиру Галактіоновичу було дозволено оселитися в Нижньому Новгороді, де він прожив 10 років. А вже за рік вийшла його перша книга «Нариси та оповідання», до якої увійшли сибірські новели. Найвідоміший твір цього періоду — «Сон Макара», успіх якого був величезний. Сибірська тема буде продовжена і в наступних оповіданнях письменника.

Справжнім тріумфом Короленка став вихід у 1886-1887 роках його кращих творів — «В поганому товаристві» і «Сліпий музикант». Також були твори, присвячені приволзьким місцям і життю місцевих людей, — «Павловські нариси», «В пустинних місцях», «За іконою», «Річка грає».

Рівночасно Короленко проявив себе і як активний громадський діяч. Він брав участь у ліберальній опозиції, багато друкувався в столичних виданнях. У 1893 році вийшла книга Короленка «У голодний рік», яка стала результатом енергійної діяльності письменника по влаштуванню безкоштовних їдалень для голодних у Нижньогородській губернії.

Короленко був видатним публіцистом і віддавав багато сил кампаніям по наданню допомоги нужденним, військової повинності та дискримінації за національною ознакою. Письменник привертав увагу громадськості до найгостріших злободенних питань. Це проявилося в нарисах і статтях «Побутове явище», «Риси військового правосуддя», «Справа Бейліса» та інших.

Переїзд на Полтавщину

З 1900 року Короленко оселився в Полтаві. З 1906 року він почав друкувати окремими главами найбільше за обсягом і найважливіше зі своїх творів — автобіографічний роман «Історія мого сучасника», який повністю був опублікований тільки після смерті письменника. Помер Володимир Галактіонович Короленко 25 грудня 1921 року в Полтаві.

Майже 21 рік Володимир Галактіонович Короленко прожив у Полтаві. То були завершальні роки цього яскравого людського життя. Переїзд до Полтави мотивувався різними причинами. Але це було і духовне рішення: молодість веде у світ, зрілість повертає додому – Короленко шукав куточка, який би додавав життєвої наснаги, був своїм, близьким…

Колиска українського національного відродження – Полтава – уславлена героїчною минувшиною, митцями й піснями, для нього уявлялася духовною Меккою… Але довелося побачити провінційне містечко та перейнятися його нагальними клопотами-проблемами. Своїм життєвим запалом і розбудовчими настроями Короленко оживив полтавську громаду, він став осердям духовного-культурного руху краю на багато років.