Команда Сирського проти ухилянтів: на фронті бракує 13 повноцінних бригад
Українська армія на силу воює тими людьми, які до неї вступили. Цивільні мусять обирати — ставати на захист Неньки чи опинитися в окупації.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
В Україні ТЦК та СП почали потроху публікувати статистику так званих ухилянтів від мобілізації. Наразі це зробили у трьох наступних областях:
- Івано-Франківська — 40 000;
- Полтавська — 30 000;
- Волинська — 8000.
Тут цікаво, що загальна кількість чоловіків призовного віку (від 25 до 60 років, що мають ІПН) в Україні дорівнює близько 11,1 мільйона. Із них:
- понад 1 мільйон вже служить;
- 3 мільйони на окупованих територіях;
- 1 мільйон за кордоном;
- 1,5 мільйона мають різні групи інвалідності.
Лишається десь 4,5 мільйони осіб. З них близько 950 тисяч чоловіків перебувають у тіні — за них державі відомий лише ІПН, і все. Тобто вони офіційно не працюють і не платять податків.
Попри доволі сумну статистику, прямо зараз ситуація з поповненням військ не виглядає критичною. У Збройних Силах України триває аудит, метою якого є перевірити доцільність використання людських ресурсів.
У нас вистачає військових частин, розформування яких і скерування їхнього особового складу в інші підрозділи ніяк не відіб'ється на загальній боєздатності війська. У цьому сенсі зовсім не дивує, що військові відмовились від раніше опублікованих даних про необхідність мобілізації 500 000 чоловіків.
Тут можна навести історичний приклад Третього Райху літа 1944 року, коли райхсфюрер СС Генріх Гіммлер очолив так звану Армію резерву. Тоді теж провели аудит й у тилових гарнізонах виявили майже 1 мільйон солдатів.
Вони спокійно собі служили якомога далі від фронту, сильно тим не переймаючись. Їх скерували на поповнення старих та формування нових частин, шляхом чого восени 1944 року Вермахту вдалося наскребти резервів для утримання фронтів як на Заході, так і на Сході.
Проте проблема в тому, що аудит та його наслідки — це короткотермінове рішення. Бо через певний час знову постане питання поповнення ЗСУ, і подальшої мобілізації цивільних.
Адже більше з війська забирати на фронт не буде кого. І в цьому плані, як ми побачили на початку, у нас ситуація така собі; тобто майже катастрофічно критична.
