Комбат батальйону «Полтавщина»: потрібно прокинутись й об'єднатися, тоді в нас все вийде
Сьогодні о 7:30 біля одного з блокпостів поблизу Маріуполя стався терористичний акт, в результаті якого два українські військові загинули, ще один отримав поранення. Для уточнення інформації ми зв’язались з командиром батальйону «Полтавщина» Іллею Кивою, який зараз базується в Донецькій області.
Щодо наступу російських військ та ранкового вибуху, що сколихнув Маріуполь.
Зараз вони почали розсилати «подарунки». Зазвичай це робиться перед наступами. Тобто зараз вони розпочинають «гру на нервах». Тим паче зараз, коли всі напружені, всі на нервах. Вони розпочали розсилати такі «подарунки». От якраз одним з таких «подарунків» і виявився автомобіль, що залетів на блокпост. Водій автомобіля знаходився у стані наркотичного сп’яніння, він вийшов з авто, взяв у руки телефон, передав «привіт» і у цей час автівка вибухнула. Автомобіль з вибухівкою приїхав з боку російських терористів. Для чого робляться подібні теракти? Щоб зломити та деморалізувати військових та цивільних. Ось і все. Тому зараз вони намагаються всіма доступними засобами, в тому числі й інформаційними, привнести хаос і смуту до лав ЗСУ.
Щодо спокою мешканців Маріуполя, патріотизму та професії військового.
Ви повинні розуміти, що одного патріотизму, для того щоб зупинити ворога, звісно буде не достатньо. Кожний боєць готовий битися до останньої краплини крові, захищаючи свою Батьківщину. Але катастрофічний дефіцит матеріально-технічного забезпечення – дуже відчутний. Зараз я веду мову безпосередньо про озброєння. Дефіцит танків, БТРів, загалом техніки та дуже мала кількість артилерії. Для того щоб зупини цілу Кантимірівську дивізію, яка зараз тут знаходиться, того що є – недостатньо. Плюс до цього ще й низький професійний рівень захисників.
Ми зараз хочемо за один день змінити ситуацію в армії, яку знищували злочинними діями більше 20 років! І те що зараз наша країна, наша земля зростила патріотів – це дуже добре… Але ж патріот – це не професіонал. Для того щоб бути професіоналом – потрібно їм народитися, вивчитись – це професія. Народжуються. Вчаться. Живуть цим. Ця професія передається не через одне покоління, по династіям! А ми сьогодні ведемо мову виключно про партизанську війну, це та війна, яку ми зараз можемо надати. Наше головне завдання покласти початок відродженню традицій Збройних сил України.
Щодо доукомплектування необхідною технікою та настрою бійців
Командування дуже сильно стурбоване цією проблемою. І звісно командуванням планується посилення підрозділів важкою технікою.. Але! Ситуація наступна: чи є взагалі ця техніка? Чи є на українських складах танки, які могли б сюди пригнати? Якщо почнуть їх знімати з консервації, то потрібно розуміти, що для розконсервації однієї машини потрібен щонайменше місяць! Її потрібно повністю перезібрати. Тому навіть та техніка, що зараз приходить для посилення – це одиничні випадки. Голка в полі.
Сподіватися лишається лише на Бога, на патріотичність наших бійців і на те, що наша земля – нам допоможе, адже зустрічаємо ми ворога на нашій землі. Помирати тут нікому не хочеться. Але в нас є завдання – захистити нашу Батьківщину. Це те за чим ми сюди й приїхали. Тому всі поставлені перед нами завдання будуть виконані, а якщо Господь буде милостивий, то ми ще й назад повернемося.
Кілька слів для тих, хто зараз не знаходиться на фронті.
Ви повинні згуртуватись. Повинні припинити сидіти по ресторанам, жерти горілку, веселитися. Необхідно сконцентрувати всі свої сили, думки й почати працювати для перемоги! Кожен ваш крок повинен бути пов'язаний з тим, щоб Україна дійсно стала незалежною, повноцінною і сильною державою. Єднання – ось чого зараз хочеться бачити в тих людях, які зараз не на фронті. Єднання над тією величезною проблемою, що нависла над нашою країною. І вся робота повинна бути лише для перемоги. Ви повинні припини думати про ковбасу і хоча б один день подумати про свою Батьківщину. І якщо кожний це зробить, то повірте, перемога буде за нами. А поки ми шляємось по ресторанам, живемо в своє задоволення, ніби нічого не відбувається, поки ми будемо думати, що те що розповідають в новинах розповідають про Зімбабве чи Нікарагуа – нічого не зміниться. Потрібно зрозуміти, що сьогодні українці, кращі з них, гинуть на українській землі від рук російсько-терористичних військ. Не варто розраховувати, що ця біда вас не торкнеться. Ми повинні зупинити цю байдужість до ситуації, яка склалась в нашій країні. Потрібно прокинутись і об'єднатися, тоді в нас все вийде.
